Теодорус Вергеї
Теодорус Гендрікус Губертус Вергеї — нідерландський піаніст і композитор. Народився 10 червня 1848 року в Роттердамі та помер там само 29 січня 1929 року.
Він був сином Йоганнеса Вергея, викладача музики, віолончеліста й музиканта Німецької опери, та Йоганни Корнелії Стракке. Вергеї не одружувався. Перші уроки музики він отримав від батька, згодом навчався в музичній школі Роттердама.
Від 1865 року навчався в Королівській музичній школі в Гаазі. Теорію музики й композицію вивчав у Віллема Ніколаї, гру на віолончелі — у Йозефа Ґізе; уроки фортепіано в Роттердамі й надалі брав у Йогана Гендріка Сікемайєра. У 1868 році повернувся до Роттердама, де навчався композиції у Вольдемара Барґіля.
Із двадцятипʼятирічного віку Вергеї здобув увагу як композитор. Спочатку писав переважно камерну музику, зокрема три фортепіанні тріо, фортепіанний квартет і квінтет, а також фортепіанні твори та пісні. Пізніше створив увертюру, дві симфонії, сольні концерти, серед яких два концерти для флейти — ре мінор, op. 43, і ля мінор, op. 57, — та концерт для скрипки ля мінор, op. 54, а також хорову музику, насамперед католицьку церковну.
Найбільшу увагу привернули три його німецькомовні опери: одноактна «Свято Івана на Амроні» на лібрето Карла Дібберна, написана 1880 року; чотириактна «Імільда» на лібрето Віллема Смальта 1885 року; і триактний «Король Арпад» на лібрето Флори делле Неве 1888 року. Ці опери виконували в Нідерландах і за кордоном. Найуспішнішою стала «Імільда», яку 1923 року поставили в Роттердамі з нагоди 75-річчя композитора; партію Таціо виконав Жак Урлюс.
Серед інших творів Вергея — «Te Deum» і «Реквієм». Він заробляв викладанням фортепіано й теорії музики в музичній школі Роттердама. За повідомленням роттердамської газети від 30 січня 1929 року, його музика не пристосувалася до новітніх стильових напрямів і вже тоді почала забуватися. У XXI столітті на альбомах доступні лише його концерти для флейти та квінтет мі-бемоль мажор, op. 20.
Похований на римо-католицькому кладовищі Кросвейк.