Томас де Гартман
Томас де Гартман — російський композитор і диригент, також піаніст, кінокомпозитор, аранжувальник та діяч образотворчого мистецтва. Народився 3 жовтня 1884 року в Хоружівці Роменського повіту Полтавської губернії; нині це село в Сумській області України. Помер 28 березня 1956 року в Нью-Йорку.
Музичну освіту розпочав у Московській консерваторії під керівництвом Антона Аренського, а згодом Сергія Танєєва. У 1900—1904 роках навчався у Санкт-Петербурзькій консерваторії в класі фортепіано Ганни Єсипової. Визнання здобув 1907 року завдяки балету «Червоненька квіточка», поставленому Миколою Легатом у Маріїнському театрі. Певний час жив у Мюнхені та вдосконалював майстерність під керівництвом Фелікса Мотля.
Зблизившись із Василем Кандинським, Гартман написав музику до задуманої ним опери «Жовтий звук» 1912 року та опублікував у журналі «Синій вершник» статтю «Про анархію в музиці». У Тифлісі викладав композицію в музичному училищі; серед його учнів були Тамара Вахвахішвілі та Даніел Казарян. Також створив музику до постановки «Король темного чертога» за Рабіндранатом Тагором.
1921 року через Константинополь переїхав до Берліна, а потім до Парижа, де викладав у Російській консерваторії, очолюваній Миколою Черепніним. Серед його творів — балет «Бабетта» (1935), чотири симфонії, концерт для фортепіано, романси, зокрема перші романси на вірші Марини Цвєтаєвої, та опера «Есфір» за Расіном. Прем’єру фортепіанного концерту композитор виконав як соліст з оркестром Ламуре під орудою Ежена Біго. 1950 року переїхав до США.
Рідному краю присвятив одноактний балет «Свято в Україні» та «Коляди, українські різдвяні пісні» для оркестру; українські мотиви також наявні у його концертах для віолончелі та скрипки й у тріо для флейти, скрипки та фортепіано. Писав музику для кіно, зокрема до стрічок «Крісс» і «Золото морів»; його музику використано у фільмі «Зустрічі з видатними людьми» Пітера Брука.
Гартман був відданим учнем і соратником Георгія Гурджієва. Упродовж 1917—1929 років співпрацював із ним, створюючи музику для супроводу гурджієвських «сакральних танців». Разом із дружиною Ольгою Гартман написав спогади «Наше життя з паном Гурджієвим».