Вадим Гомоляка — український радянський композитор, музичний педагог і актор. Народився 17 (30) жовтня 1914 року в Києві в родині актора Бориса Авшарова (Гомоляки) та Тетяни Леонідівни Зубковської (Гомоляки). Був найстаршим із трьох дітей.
У 1939–1941 роках навчався на історико-теоретичному факультеті Київської консерваторії, а в 1941–1942 роках — на композиторському факультеті Ташкентської консерваторії. 1946 року закінчив Київську консерваторію, де навчався у Лева Ревуцького. У 1946–1948 роках викладав у консерваторії теоретичні дисципліни. У 1951–1956 роках був секретарем Спілки композиторів СРСР, а в 1958–1976 роках очолював управління Українського відділення Музичного фонду СРСР.
Гомоляка написав сім концертів, зокрема для гобоя, кларнета, фагота, валторни й труби, а також хорові та симфонічні твори. Серед них — симфонічна сюїта «Закарпатські ескізи», за яку він отримав Сталінську премію третього ступеня 1951 року, і твори «В Іспанії», «У Молдові», «У парку вічної слави», «Східні мініатюри», «Карпатська легенда» та «Румунська рапсодія». Він також писав п’єси для скрипки й фортепіано, романси, сюїти та пісні.
Серед балетів Гомоляки — «Запорожці», «Сорочинський ярмарок», «Чорне золото», «Кіт у чоботях», «Оксана», «За двома зайцями» та «Либідь»; серед музичних комедій — «Оленка» і «Соловей у міліції». Він створював музику до кінофільмів, зокрема «Блакитні дороги», «Зоря над Карпатами», «Максимка», «Земля», «Командир корабля», «Олекса Довбуш», «Ключі від неба», «Анничка» та «Золоторогий олень». 1958 року йому присвоїли звання заслуженого діяча мистецтв Української РСР.
Помер 7 травня 1980 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі.