Валентин Макаров
Валентин Макаров — радянський композитор. Народився 23 серпня 1908 року в Тетюшах, у родині, де любили музику: його батько й дід грали на гармоні та фортепіано, а мати була професійною співачкою. Після переїзду родини до Москви 1913 року Макаров почав навчатися гри на фортепіано, спершу переважно на слух, а згодом брав уроки у московських піаністів.
У 1927 році він вступив до Першого московського музичного технікуму під керівництвом Бориса Яворського й закінчив його 1931 року. Там у Макарова розвинувся хист до фортепіанної імпровізації. Після навчання він створив самодіяльний оркестр народних інструментів і змішаний хор, для яких робив перекладення творів Олександра Даргомижського, Модеста Мусоргського, Петра Чайковського, Олександра Давиденка, Бориса Шехтера та Володимира Бєлого. У 1931–1935 роках керував клубними хорами в Москві та Московській області, а також працював піаністом-імпровізатором у кінотеатрі «Іскра».
У 1935–1938 роках Макаров як вільний слухач навчався на композиторському відділенні Московської консерваторії імені Петра Чайковського у класах Генріха Літинського, Іллі Способіна та Віссаріона Шебаліна. Серед його ранніх великих творів — Концерт для фортепіано з оркестром і Поема для скрипки з оркестром. Згодом він зосередився на вокальній і вокально-хоровій музиці та звернувся до жанру сюїти. У 1938–1940 роках працював музичним методистом при Всесоюзній центральній раді професійних спілок. Тоді ж написав пісні «Над степовими травами», «Уральські гори», «Косинко, косо моя» та цикл романсів на вірші Івана Молчанова. На початку 1941 року вступив до Спілки композиторів СРСР.
Серед творів Макарова — сюїти «Весілля ткалі» (1940), «Алтайська сюїта» (1949) і «Ріка-богатир» (1950), пісенні цикли «Рідний Севастополь» (1946), «Широкі поля під Сталінградом» (1948) і «Сонячна дорога» (1949), а також оперета «Серце моряка», створена 1943 року спільно з композитором Юрієм Слоновим. Після повернення до Москви 1945 року Макаров керував хором російської народної пісні при МГОФ у 1946–1949 роках.
За цикл «Сонячна дорога» та пісні «Широкі поля під Сталінградом» і «Рідний Севастополь» Макаров отримав Сталінську премію другого ступеня за 1950 рік. У 1951 році таку саму премію йому присудили за сюїту «Ріка-богатир» для хору й оркестру народних інструментів. Останнім його великим завершеним твором стала симфонічна музика до науково-популярного фільму «У льодах океану», прем’єра якого відбулася 1953 року. Макаров помер у Москві 26 вересня 1952 року після нетривалої тяжкої хвороби.