Валеріан Бердяєв — російський, радянський і польський диригент. Він навчався у Лейпцизькій консерваторії у Артура Нікіша (диригування) та Макса Регера (композиція). У 1906 році дебютував у Дрездені, диригуючи благодійною виставою опери Петра Чайковського «Євгеній Онєгін».
У 1907–1921 роках працював у Росії та диригував у Маріїнському театрі. У 1921–1925 роках працював у Польщі, а в 1925–1930 роках повернувся до СРСР. У цей період диригував оперними виставами й симфонічними концертами в Ленінграді, Києві, Харкові, Одесі та Свердловську, а також викладав диригування у Київській консерваторії.
Від 1930 року Бердяєв жив у Польщі, працював із Варшавським філармонічним оркестром і викладав у Варшавській консерваторії. У 1945–1949 роках був головним диригентом Краківського філармонічного оркестру. У 1949–1954 роках очолював Познанську оперу, де поставив, зокрема, «Гальку» Станіслава Монюшка, «Бориса Годунова» Модеста Мусоргського, «Снігуроньку» Миколи Римського-Корсакова, «Учня-чарівника» Поля Дюка та оперу «Король-селянин» Гражини Бацевич, прем’єра якої відбулася 1954 року. У 1951 році здобув Державну премію ПНР.
Від 1954 року Бердяєв очолював Варшавську оперу та знову викладав у Варшавській консерваторії. Серед його учнів були Анджей Пануфник і Станіслав Скровачевський. Помер у Варшаві 28 листопада 1956 року.