Валерій Кікта

Валерій Григорович Кікта — радянський і російський композитор, професор Московської консерваторії. Народився 22 жовтня 1941 року в селі Володимирівка Волноваського району Донецької області, в УРСР.

У 1960 році закінчив Московське хорове училище. У 1965 році завершив навчання на композиторському відділенні Московської консерваторії в класі Т. М. Хрєнникова, а в 1967 році закінчив асистентуру-стажування при консерваторії під його ж керівництвом.

У 1967—1993 роках працював провідним музичним редактором видавництва «Советский композитор». З 1968 року був членом Спілки композиторів СРСР, з 1989 року — членом правління Спілки композиторів Москви та головою комісії музичного театру цієї організації, а з 2006 року став секретарем Спілки композиторів Росії. Також з 1989 року входив до редакційної колегії журналу «Балет», а з 2004 року очолював правління Російського арфового товариства в Москві. У 2002 році виступав на Світовому конгресі арфістів у Женеві з доповіддю «Музика для арфи в Росії».

Кікта є автором творів різних жанрів. Він написав 11 балетів, серед яких «Дубровський» і «Володимир-хреститель», а також симфонічні твори, зокрема «Українські колядки, щедрівки і веснянки» та «Фрески Св. Софії Київської». У його доробку також ораторії, кантати, інструментальні концерти, хорові твори, музика для органа, арфи, а також музика для дітей та юнацтва. Звертався і до пісенного жанру, зокрема написав пісню «Тихо тихо сыплет снег» на слова В. Татаринова.

Валерій Кікта був удостоєний звання заслуженого діяча мистецтв Російської Федерації у 1992 році та заслуженого діяча мистецтв України у 1999 році. Серед його відзнак — премія Мерії Москви (2000), премія Спілки композиторів Росії імені Д. Д. Шостаковича (2002), Золота Пушкінська медаль і диплом (1999), приз журналу «Балет» — «Душа танца», лауреатство III Всесоюзного огляду творчості молодих композиторів (1969), приз «Братислава-1979» міжнародного конкурсу композиторів за «Смоленську рапсодію» для скрипки і народного оркестру, а також лауреатство Міжнародного конкурсу дитячої пісні в Гельсінкі (1982). У 2006 році отримав подяку міністра культури і масових комунікацій Російської Федерації, а в 2016 році — подяку мера Москви.

Окрім композиторської діяльності, він виступав як автор наукових праць, статей, передмов і публікацій, присвячених музиці, балету, музичному театру та окремим митцям. Серед його текстів — матеріали про С. Ф. Людкевича, П. І. Чайковського, І. С. Козловського, а також праці, пов’язані з балетною та пушкінською тематикою. Його видавнича та публіцистична діяльність доповнює образ композитора, активно залученого до музичного життя і музикознавчого осмислення культури.