Валерій Руттер

1924 (Харків) — 2010 (Лейпциг)

Художній керівник Диригент Музикознавець

Радянський і казахстанський музичний діяч, диригент і професор Валерій Руттер народився 21 січня 1924 року в Харкові. Помер 25 вересня 2010 року в Лейпцигу. Мав звання заслуженого діяча мистецтв Казахської РСР і Башкирської АРСР.

Від 1933 року навчався гри на скрипці в музичній школі при Харківській консерваторії. У 1943–1948 роках навчався на військово-морському факультеті Ленінградської консерваторії, а в 1954–1959 роках — на теоретико-композиторському та диригентсько-симфонічному факультетах цієї консерваторії. Здобув фах музикознавця й диригента симфонічного оркестру та опери.

Руттер працював у театрах опери й балету Челябінська, Фрунзе, Уфи та Свердловська, а також гастролював із Новосибірським та Єреванським оперними театрами. Серед поставлених ним творів були опери «Казка про царя Салтана» Миколи Римського-Корсакова, «Оптимістична трагедія» Олександра Холмінова та «Алпамис» Єркегалі Рахмадієва. Він також диригував балетами Сергія Прокоф’єва, зокрема «Ромео і Джульєтта» та «Казкою про кам’яну квітку».

У 1973–1997 роках Руттер був головним диригентом Державного академічного театру опери та балету Казахської РСР і жив в Алма-Аті. Там він керував першими постановками опери Генрі Перселла «Дідона і Еней» у СРСР та театралізованої версії ораторії Артюра Онеггера «Жанна д’Арк на вогнищі». Загалом його репертуар охоплював 58 опер і 30 балетів.

У 1941–1942 роках Руттер написав кілька десятків пісень на вірші Генріха Гейне, серед них цикл «Ліричне інтермецо» для високого голосу й оркестру. Він створював перекладення та оркестрування творів Дмитра Шостаковича, а також писав музикознавчі статті й нариси, зокрема про селянські пісенні інтонації в його музиці та про скрипковий концерт Олександра Глазунова.

Організації