Валерій Соколов
Валерій Соломонович Соколов — російський композитор. Народився 27 квітня 1953 року в Москві в родині службовців. У 1960–1968 роках навчався гри на фортепіано в Дитячій музичній школі імені Стасова, де також відвідував композиторський гурток.
У 1968–1972 роках навчався на фортепіанному відділенні Музичного училища при Московській консерваторії в класі професорки Н. П. Ємельянової та факультативно займався композицією. 1972 року вступив до Музично-педагогічного інституту імені Гнесіних, де паралельно навчався на теоретико-композиторському й фортепіанному факультетах. Його викладачем композиції був Арам Хачатурян. У 1975 році перевівся до Московської консерваторії та закінчив її 1977 року в класі Хачатуряна.
Із 1976 року Соколов працював у художній самодіяльності Московського енергетичного інституту: керував музичним ансамблем у складі агіттеатру Палацу культури МЕІ. З цим колективом пов’язані його перші театральні роботи, концертні й театральні поїздки. 1981 року в складі агіттеатру він став лауреатом Премії імені Ленінського комсомолу. Від 1980-х років очолює вокально-інструментальний гурт «Неролі», створений при Палаці культури МЕІ; згодом колектив став студійним гуртом.
1984 року вступив до Спілки композиторів СРСР у камерно-симфонічній секції та брав участь у роботі секції «третього напряму», що поєднувала риси класичної й естрадної музики. У 1985 році гастролював як художній керівник і піаніст естрадних ансамблів Калузької та Хмельницької філармоній. У 1987–1988 роках працював у Московському хоровому товаристві, дитячій філармонії «Музична юність» і курував московську «Рок-лабораторію». Від середини 1980-х років виступав піаністом зі скрипалькою Леонардою Бруштейн, для якої створив низку творів.
1988 року дебютував у Московському художньому академічному театрі імені М. Горького як піаніст у виставі «Три сестри». Від 15 жовтня 1989 року працював у театрі піаністом-концертмейстером, брав участь у його гастролях країною та за кордоном. Згодом керував музичними справами театру й писав музику до постановок. У лютому 1996 року його призначили завідувачем музичної частини театру. Він створив музичне оформлення більш як для 80 його вистав.
Серед академічних творів Соколова — симфонія, три концерти для фортепіано, струнний квартет, соната для альта і фортепіано, два тріо для фортепіано, скрипки й віолончелі, три сонати-рандеву та 13 концертних фантазій для скрипки й фортепіано, «Lacrimosa» й «Ave Maria». Він також написав рок-оперу «Цар Салтан» за казкою Олександра Пушкіна на власне лібрето, ораторію «День гніву», поему-кантату «Від Російської землі…», вокальні цикли на вірші Олександра Блока і В. Яковченка, понад двісті пісень та вокальних й інструментальних композицій. Рок-оперу «Цар Салтан» ставили у Владивостоці 1999 і 2008 років; також він створив музику до «Короля Ліра» для театру «Колесо» в Тольятті та до комедії «Як обдурити державу» в московському Малому театрі.
Від 1990 року Соколов досліджує біографію і творчість Петра Чайковського. Архівні пошуки в Москві, Петербурзі, Києві та Клину стали основою книжок «Антоніна Чайковська: історія забутого життя» і «Остання хвороба і смерть П. І. Чайковського», написаної спільно з Н. О. Бліновим. Він публікував праці про Чайковського, виступав із доповідями на наукових конференціях, брав участь у документальному фільмі «Присвята найкращому другові» та розробив концепцію ювілейної виставки про Чайковського в музеї «Чайковський і Москва» 2014 року.