Василь Віллуан
Василь Віллуан — російський скрипаль, піаніст, композитор, диригент і педагог. Він народився 28 жовтня 1850 року в Москві в родині вчителя Юлія Івановича Віллуана та власниці приватного пансіону Кароліни Іванівни. Батько був французом за походженням, мати — німкенею. У дитинстві Віллуан опанував німецьку, французьку, англійську й італійську мови та брав уроки скрипки в артиста Великого театру А. Пфіцнера.
У 1866–1873 роках він навчався в Московській консерваторії у скрипаля Фердинанда Лауба, композитора Петра Чайковського та директора консерваторії Миколи Рубінштейна. 1873 року Рубінштейн направив його до Нижнього Новгорода розвивати музичну освіту. Віллуан став організатором і першим директором музичних класів при місцевому відділенні Імператорського російського музичного товариства, відкритих 12 листопада того ж року. Упродовж багатьох років він викладав скрипку, фортепіано, камерний ансамбль, теорію музики й оркестрову справу.
Завдяки його зусиллям 1907 року музичні класи перетворилися на училище, яким Віллуан керував до 1918 року. Того ж року він організував народну консерваторію. Віллуан заснував симфонічний оркестр музичного товариства й близько тридцяти років проводив симфонічні та камерні концерти, виступаючи як диригент і скрипаль — соліст та учасник струнного квартету.
Віллуан написав близько 70 музичних творів, зокрема три опери, чотири струнні квартети, фортепіанні п’єси й романси. Одна з його опер — «Принц і Леліо» — була поставлена в Казані 1907 року. Він також уклав методичні посібники з теорії музики; його «Практичне керівництво до вивчення елементарної теорії музики» з вправами вийшло друком у Нижньому Новгороді 1878 року. Василь Віллуан помер у Нижньому Новгороді 15 вересня 1922 року. Його ім’ям названо дитячу школу мистецтв № 8 у місті, а також проводять міжнародний конкурс юних піаністів.