Венедикт Пушков (1896–1971) — радянський композитор, кінокомпозитор і музичний педагог. Народився 19 (31) жовтня 1896 року в Саратові, у родині вчителя.
У 1920 році вступив до Барнаульської музичної школи. У 1922–1925 роках навчався в Саратовській консерваторії в класі композиції Л. М. Рудольфа, а 1929 року закінчив Ленінградську консерваторію, де вивчав композицію у В. В. Щербачова.
Викладав у Другому музичному технікумі (1926–1929), Центральному музичному технікумі (1927–1931), на робітничому факультеті Ленінградської консерваторії (1930–1931) та в самій консерваторії в 1935–1938, 1946–1953 і 1962–1969 роках; від 1935 року був доцентом. У 1942–1943 роках, перебуваючи в евакуації, керував музично-теоретичними заняттями на курсах перепідготовки композиторів-мелодистів у Душанбе.
Серед його великих творів — опера «Гроза» за п’єсою Олександра Островського, концерт для скрипки з оркестром, фортепіанне тріо, романси й пісні на вірші класичних і радянських поетів. Він також створив вокально-симфонічний цикл «На Заході», симфонічну сюїту «Лермонтов» і сюїту «Маскарад» для симфонічного оркестру на основі музики до однойменного фільму.
Пушков написав музику більш ніж до 40 фільмів, зокрема до стрічок «Селяни» (1935), «Семеро сміливих» (1936), «Золота тайга» (1937), «Учитель» (1939), «Четвертий перископ» (1939), «Велика родина» (1954), «Дорога моя людино» (1958) і «Спекотний липень» (1965). 1940 року його нагородили орденом Трудового Червоного Прапора, а 1957 року присвоїли звання заслуженого діяча мистецтв РСФРР. Помер 25 січня 1971 року в Ленінграді.