Віра Герчик

Віра Петрівна Герчик — радянська композиторка, педагогиня та хормейстерка, членкиня Спілки радянських композиторів, заслужена діячка мистецтв. Народилася 23 листопада (6 грудня) 1911 року в Катеринославі, в Україні, у родині лікарів.

У 1937 році закінчила Московську державну консерваторію імені П. І. Чайковського у класі композиції Миколи Мясковського. Після завершення навчання працювала музичною керівницею районного радіо в Московській області, а також викладала теоретичні дисципліни й вела дитячий творчий клас у Музичному училищі імені М. М. Іпполітова-Іванова.

З 1944 року Віра Герчик працювала редакторкою в Музгизі, а згодом укладала музичні збірники на замовлення редакції «Просвіта». У 1945—1955 роках була педагогинею-теоретикинею музичної школи Тимірязєвського району Москви. У 1949—1950 роках працювала хормейстеркою дитячого хору Будинку культури імені В. Чкалова.

Серед її творів — «Варіації на тему “Çaira”» (1931), «Фуга» (1931), «Поема» (1933), прелюдії (1935), «3 п’єси» (1935), «5 п’єс» (1937), симфонія для оркестру (1937), три сонати для фортепіано (1937, 1943, 1946). Вона також створила дитячу оперу «Лісові дива» (1967), музичну казку «Як лисеня провчили» (1971), пісні та хори для дітей.

У роки Другої світової війни виступала в госпіталях і працювала в підшефній частині протиповітряної оборони. За цю діяльність була нагороджена медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні» (1944). У 1985 році їй було присвоєно звання заслуженої діячки мистецтв РРФСР.

Померла у 1999 році. Похована в Москві на Кузьмінському кладовищі. Її чоловіком був композитор Володимир Іванников.