Віра Тиманова — російська піаністка, народилася 18 лютого 1855 року в Уфі. Її батько, колезький асесор Віктор Тиманов, помер від сухот, коли доньці було п’ять років; у неї залишилися троє молодших сестер. Музичну освіту Тиманова здобула вдома, а її здібності розвивав уфимський музикант Людвіг Новицький. У дев’ять років вона вперше виступила з концертом, виконавши твори Шопена й Калькбреннера та концерт Моцарта.
Згодом Тиманова навчалася в Петербурзькій консерваторії у Антона Рубінштейна та П. Л. Петерсона. У Берліні три роки вдосконалювала майстерність під керівництвом Карла Таузіга, а у Веймарі стала однією з улюблених учениць Ференца Ліста.
Після успішних концертів за кордоном Тиманова повернулася до Санкт-Петербурга й зосередилася на концертній і педагогічній діяльності. Її гру високо цінували Петро Чайковський та Олександр Бородін. Чайковський присвятив їй «Юмористичне скерцо», а Едуард Направник — «Російську фантазію» для фортепіано з оркестром (1881), прем’єру якої Тиманова успішно виконала. Від початку 1900-х років вона виступала й викладала в Санкт-Петербурзі, зокрема на курсах Є. П. Рапгофа, у другому та третьому музичних технікумах і в Інституті музичної просвіти.
У пізніші роки Тиманова жила в скруті, а 1937 року через хворобу втратила здатність ходити. Вона померла 22 лютого 1942 року в Ленінграді; її поховали в братській могилі № 23 на Пискарівському кладовищі. 1926 року їй присвоїли звання Героя Праці. Пам’ять про піаністку зберігають у її рідній Уфі.