Вероніка Дударова

нар. 1916 (Баку) · пом. 2009 (Москва)

Вероніка Дударова — радянська та російська диригентка, піаністка й музична педагогиня. Народилася 5 грудня 1916 року в Баку в осетинській родині аристократичного роду Дударових; до хрещення мала ім'я Малексима. Перші музичні знання здобула в родині, а з шести років навчалася гри на фортепіано в дитячій музичній школі для обдарованих дітей при Бакинській консерваторії. У три роки вже підбирала на слух мелодії на роялі.

У 1933 році переїхала з матір'ю до Ленінграда. Протягом 1933—1937 років навчалася у музичному училищі при Ленінградській консерваторії в класі фортепіано Павла Серебрякова. Після переїзду до Москви виступала як піаністка-концертмейстерка та навчалася у Бориса Берліна на підготовчому відділенні Московської консерваторії. У 1939 році вступила на диригентський факультет консерваторії, де до 1947 року навчалася у класах Лео Гінзбурга та Миколи Аносова.

Дебютувала як диригентка 1944 року в Центральному дитячому театрі Москви. У 1945—1946 роках була диригенткою-асистенткою Оперної студії при Московській консерваторії, а 1947 року стала другою диригенткою Московського обласного філармонійного оркестру. У 1959—1960 роках очолювала кафедру оркестрового диригування Інституту культури та викладала оперно-симфонічне диригування в музичному училищі імені Жовтневої революції.

1960 року Дударова стала головною диригенткою і художньою керівницею Московського державного академічного симфонічного оркестру та працювала на цій посаді до 1989 року. З оркестром гастролювала в Польщі, Німецькій Демократичній Республіці, Чехословаччині, Угорщині, Японії, Іспанії, країнах Латинської Америки та інших державах. У 1977 році підготувала для колективу 50 нових програм. Її репертуар охоплював музику від бароко до сучасної симфоніки; вона здійснила перші записи творів Георгія Свиридова, Арама Хачатуряна, Тихона Хрєннікова, Андрія Ешпая, Родіона Щедріна, Мікаела Таривердієва, Альфреда Шнітке, Софії Губайдуліної та інших композиторів.

1991 року заснувала Симфонічний оркестр Росії, ставши його головною диригенткою і художньою керівницею. На початку 2003 року запросила Павла Сорокіна на посаду головного диригента, залишившись художньою керівницею колективу. Дударова також була причетна до створення музичних фестивалів імені Петра Чайковського в Іжевську та Воткінську, Михайла Глінки у Смоленську, Сергія Рахманінова в Тамбові та Дмитра Шостаковича у Волгограді.

Серед її найвідоміших інтерпретацій — «Манфред» і Перший фортепіанний концерт Петра Чайковського, Меса сі мінор Йоганна Себастьяна Баха, «Stabat Mater» Джованні Перголезі, реквієми Джузеппе Верді та Вольфганга Амадея Моцарта, «Болеро» Моріса Равеля, «Курські пісні» й «Патетична ораторія» Георгія Свиридова. У день свого 90-річчя вона диригувала «Болеро» Равеля. 1977 року їй присвоєно звання Народної артистки СРСР, а 1980 року вона стала лауреаткою Державної премії РРФСР імені Михайла Глінки. Її внесли до Книги рекордів Гіннесса як єдину жінку, що понад 50 років очолювала великі симфонічні оркестри.

Вероніка Дударова померла 15 січня 2009 року в Москві, на 93-му році життя. Її поховано на Троєкуровському кладовищі. Її ім'ям названо астероїд 9737 Dudarova та Всеросійський конкурс диригентів.

Організації