Віктор Трамбицький
Віктор Миколайович Трамбицький — радянський композитор, диригент, музичний педагог і лібретист. Народився 12 лютого 1895 року в родині службовця. 1939 року став професором, а 1946 року отримав звання заслуженого діяча мистецтв РСФРР.
Закінчив музичне училище Російського музичного товариства у Вільнюсі. Від 1915 року брав уроки композиції у В. П. Калафаті, а в 1917–1919 роках навчався в нього в Петроградській консерваторії та водночас студіював на юридичному факультеті університету. Під час навчання працював у студії В. Е. Мейєргольда й писав музику для масових свят у Петрограді. У 1917–1919 роках був інструктором і організовував концерти в музичному відділі. Від 1919 року диригував пересувними театральними колективами та керував їхньою музичною роботою.
Від 1925 року працював у Свердловську. У 1930–1933 роках організовував музичне радіомовлення й був його старшим редактором. У 1944–1948 роках очолював Свердловське відділення Спілки композиторів, а в 1960–1968 роках був секретарем правління Спілки композиторів РСФРР. У 1936–1961 роках викладав у Свердловській консерваторії та завідував кафедрою теорії і композиції. Від 1961 року жив у Ленінграді.
Трамбицький написав сім опер, зокрема «Карнавал життя» (1921), «Овід» (1929), «Гнів пустелі» (1930) і «Великий шлях» (1932), для яких створив власні лібрето, а також «Орлену» (1934), «Грозу» (1943) та «Мереживницю Настю» (1963). Серед інших його творів — симфонія (1945), симфонічні поеми «Весна» (1927) і «Капітан Гастелло» (1943), цикл «Північні казки» для голосу й фортепіано (1941), сюїта «Спіть, любі брати» на слова С. Єсеніна (1970), обробки народних пісень, романси й музика до драматичних вистав.
Він писав статті про народну пісню, гармонію, поліфонію, оперну фразу й теоретичне музикознавство. Досліджував гармонію російської народної пісні та її характерні засоби.