Вікторія Постнікова — радянська та російська піаністка, народна артистка Російської Федерації. Народилася 12 січня 1944 року в Москві.
Із шести років навчалася у Центральній музичній школі. Через рік уперше виступила перед публікою, виконавши концерт Моцарта. Після закінчення школи вступила до Московської консерваторії, де навчалася у класі Якова Флієра.
Ще студенткою 1965 року успішно виступила на Міжнародному конкурсі піаністів імені Шопена у Варшаві та здобула почесний відгук журі. Через три роки, після завершення консерваторії, перемогла на конкурсі Віани да Мотти в Лісабоні, розділивши першу премію з Фархадом Бадалбейлі. У 1970 році посіла третє місце на Четвертому міжнародному конкурсі імені Чайковського разом з Артуром Морейрою-Лімою, що започаткувало її міжнародну концертну кар’єру.
Репертуар піаністки охоплює твори від Баха до Шнітке, проте найбільше визнання їй принесли інтерпретації романтичної музики. Серед її записів — повні зібрання фортепіанних творів Глінки, Чайковського та Яначека, а також усі фортепіанні концерти Шопена, Брамса і Прокоф’єва.
Постнікова часто виступала у дуеті зі своїм другим чоловіком, Геннадієм Рождественським, і з оркестром під його орудою. Її першим чоловіком був Володимир Співаков; вони мають спільного сина Олександра. У 1990 році їй було присвоєно звання заслуженої артистки РРФСР, а 2004 року — народної артистки Російської Федерації. Також 2007 року вона була відзначена португальською медаллю «За заслуги перед культурою».