Віктор Федотов

нар. 1933 (Нова Олександрівка) · пом. 2001 (Санкт-Петербург)

Віктор Федотов — радянський і російський диригент та музичний педагог. Народився 8 липня 1933 року в Новій Олександрівці Татарської АРСР, помер 3 грудня 2001 року в Санкт-Петербурзі. Був диригентом, а в 1975–1976 роках — головним диригентом Маріїнського театру, професором Санкт-Петербурзької державної консерваторії імені Миколи Римського-Корсакова. У 1977 році отримав звання народного артиста РРФСР.

У дитинстві грав на баяні, балалайці та гітарі. Восени 1945 року прибув до післявоєнного Ленінграда, маючи намір здобути музичну освіту, але через життєві обставини став вихованцем духового оркестру Військово-повітряної академії. У цьому колективі опанував гобой, трубу, альт, тенор і баритон, а 1948 року там само дебютував як диригент.

1956 року з відзнакою закінчив оркестровий факультет Ленінградської консерваторії, де навчався у Петра Курилова та професора Михайла Буяновського. Згодом завершив навчання на факультеті оперно-симфонічного диригування в класі професора Іллі Мусіна. Ще перед вступом до консерваторії показував власні твори композиторові Віктору Волошинову, прагнучи вступити на диригентський і композиторський факультети.

1963 року Федотов дебютував в Ленінградському академічному театрі опери та балету імені Кірова, нині Маріїнському театрі, диригуючи оперою «Кармен». У театрі він працював до кінця життя, близько 39 років, здійснив постановки та прем'єри опер «Іван Сусанін», «Царська наречена» і «Борис Годунов» у першій авторській редакції Модеста Мусоргського. Як музичний керівник постановок брав участь у прем'єрах балетів «Створення світу» Андрія Петрова, «Гамлет» Миколи Червінського, «Лівша» Бориса Александрова, «Ангара» Андрія Ешпая, «Попелюшка» Сергія Прокоф'єва, «Собор Паризької Богоматері» Моріса Жарра, а також інших творів. Його репертуар налічував понад 60 опер і балетів.

Від 1964 року гастролював разом із трупою театру у США, Канаді, Австралії, Великій Британії, Австрії, Німеччині, Іспанії, Південній Кореї, Японії та країнах Скандинавії. Регулярно виступав у лондонському театрі «Ковент-Гарден», співпрацював із Дрезденською філармонією та Дрезденською державною капелою, де був музичним керівником «Євгенія Онєгіна». Як симфонічний диригент працював з оркестрами «Ковент-Гардену», «Лісеу», Лондонської філармонії, «Гевандгаузу», Братиславської філармонії та Токійським симфонічним оркестром. Понад тридцять років співпрацював із Санкт-Петербурзькою філармонією імені Дмитра Шостаковича та її оркестрами; на кіностудії «Ленфільм» було створено понад тридцять стрічок із музикою у виконанні Симфонічного оркестру Ленінградської філармонії під його орудою.

Від 1972 року викладав на кафедрі оперно-симфонічного диригування Санкт-Петербурзької консерваторії, проводив майстер-класи; чимало його випускників очолили симфонічні оркестри й оперні театри різних країн. У 1990-х роках був головним запрошеним диригентом Королівської опери у Стокгольмі, театрів «Ковент-Гарден» у Лондоні та «Гранд-Опера» в Парижі, а також Нової національної опери в Токіо. 1998 року удостоєний британської премії «Івнінг Стандард» за видатні заслуги в музичному театральному мистецтві. Похований на Літераторських містках Волковського кладовища Санкт-Петербурга.

Організації