Віктор Павлович Фраєнов — російський музикознавець і педагог. Народився у Москві 24 жовтня 1930 року, там само помер 4 вересня 2002 року. Був одним із найбільших музичних педагогів Росії ХХ століття.
Навчався у 1949—1951 роках у Музичному училищі при Московській консерваторії, а 1956 року закінчив Московську консерваторію. Там факультативно займався органом у класі професора Олександра Гедике, а дипломну працю про форми в опері «Садко» Миколи Римського-Корсакова написав під керівництвом професора Віктора Цуккермана. Найбільший вплив на формування його професійних інтересів мали, за його власним визнанням, Ігор Способін, у якого він вивчав гармонію, та Юрій Фортунатов, пов’язаний з його зацікавленням інструментуванням.
Після закінчення консерваторії Фраєнов недовго працював в Училищі імені Жовтневої революції, а з 1956 року і до кінця життя викладав у Музичному училищі при Московській консерваторії. У 1956—2002 роках був його викладачем. Він викладав російську та західну музичну літературу на виконавських відділеннях, полiфонію для теоретиків, а з 1980 року — також музичну форму для теоретиків, піаністів і хорових диригентів. Деякий час викладав полiфонію і в Державному музично-педагогічному інституті імені Гнесіних. Проводив відкриті уроки й читав лекції у Смоленську, Ризі, Тбілісі, Ташкенті, Фрунзе, Полтаві та інших містах СРСР і Російської Федерації.
Найбільше значення мала його діяльність у галузі полiфонії. Спираючись на праці Сергія Танєєва, він розробив власну систему практичного навчання полiфонії. Його підручник для училищ здобув широку відомість і застосовувався у середніх спеціальних навчальних закладах і вищих навчальних закладах Росії та ближнього зарубіжжя. У 1990-х роках він також працював над підручником з музичної форми для училищ, який залишився незавершеним і не був опублікований; водночас були видані його лекції з музичної форми, укладені на основі записаних і розшифрованих занять.
Фраєнов був автором численних статей, переважно з питань полiфонії, а також музичної форми, для «Музичної енциклопедії», «Музичного енциклопедичного словника» та «Великої російської енциклопедії». Як педагог він користувався величезним авторитетом. Серед його численних учнів були композитори, диригенти, музикознавці та піаністи, зокрема Микола Корндорф, Сергій Загній, Володимир Полянський, Володимир Юровський, Ірина Лозова та Валерій Афанасьєв.
Похований на Міуському кладовищі у Москві. Його пам’яті було присвячено «Російську книгу про Finale», а в Академічному музичному училищі при Московській консерваторії зусиллями його учнів відкрито меморіальну дошку. Серед опублікованих праць Фраєнова — «Підручник поліфонії» та «Музична форма. Курс лекцій».