Віллем Капп
Віллем Капп — естонський і радянський композитор, музичний педагог та органіст. Народився 7 вересня 1913 року (25 серпня за старим стилем) у Сууре-Яані, у Феллінському повіті Ліфляндської губернії. Був сином хорового диригента Ганса Каппа; у 1935—1938 роках його першим учителем музики був рідний дядько Артур Капп.
1938 року Капп закінчив Талліннську консерваторію за класом органа А. Топмана, а 1944 року — за класом композиції Х. Еллера. У 1944—1951 роках викладав у музичному училищі Таллінна. Від 1944 року працював також у Талліннській консерваторії: 1956 року став доцентом, а наступного року очолив кафедру композиції.
Поряд із викладанням він активно виступав як хоровий диригент і органіст, входив до правління Спілки композиторів Естонії. Серед його учнів були Л. Веево, Ю. Вінтер, Г. Отс і В. Торміс. 1955 року йому присвоїли звання заслуженого артиста Естонської РСР, 1950 року він став лауреатом Державної премії Естонської РСР, а 1963 року — народним артистом Естонської РСР.
Капп писав музику в різних жанрах; особливої популярності набула його хорова творчість. Серед його творів — опера «Лембіту» (1961), кантати «Привітання» на слова Р. Парве (1949) і «Весна» (1963), вокально-симфонічна поема «Північне узбережжя» (1958), дві симфонії, квінтет (1957), соната (1942), «Елегія» (1941), «Канцонета» (1941), «Ноктюрн» (1943), а також понад 50 пісень і романсів. Помер 24 березня 1964 року в Таллінні. У Сууре-Яані діє меморіальний музей композиторів Артура та Віллема Каппів, а щороку проводять музичні фестивалі на їхню честь.