Віссаріон Слонім

нар. 1921 (Петроград) · пом. 2005 (Єрусалим)

Віссаріон (Ісер) Слонім народився 6 січня 1921 року в Петрограді в родині наукового працівника. Перші уроки музики брав удома у педагога С. Ляховицької, а з 1933 року навчався в групі особливо обдарованих дітей при Ленінградській консерваторії. У 1936 році вступив до середньої спеціальної музичної школи при консерваторії, а 1943-го з відзнакою закінчив її. Від 1933 року його вчителькою була професорка Ольга Калантарова. Слонім також відвідував семінар з музики Баха Ісаака Браудо та семінар з романтичного мистецтва Володимира Софроницького. У 1945 році закінчив клас композиції професора Максиміліана Штейнберга.

Від вересня 1941-го до жовтня 1944 року Слонім разом із консерваторією перебував в евакуації в Ташкенті. У 1944–1951 роках був асистентом, а згодом викладачем кафедри спеціального фортепіано. Працював у Ташкентській консерваторії: від 1954 року — доцентом, а від 1957-го — завідувачем кафедри спеціального фортепіано. Викладав у Новосибірській консерваторії в 1958–1959, 1961–1969 та 1977–1989 роках, а в 1969–1977 роках — у Петрозаводській консерваторії. Від 1989 року був професором Єрусалимської академії музики і танцю. У 1956 році захистив у Москві кандидатську дисертацію про фортепіанну сонату фа мінор Йоганнеса Брамса; її виконавською частиною став сольний концерт у Великій залі Московської консерваторії.

У Ленінграді Слонім виступав як соліст і ансамбліст, грав із симфонічними оркестрами під орудою Миколи Рабиновича, Карла Еліасберга та інших диригентів. У ташкентський період гастролював містами Середньої Азії, виступав у Ташкенті, Москві й Ленінграді. У Карелії регулярно грав із симфонічним оркестром Карельського телебачення і радіо. Після переїзду до Ізраїлю давав сольні концерти в Єрусалимі, Тель-Авіві та Нетанії, брав участь у міжнародному Єрусалимському фестивалі й концертах академії. Багато виконував скрипкову музику з Давидом Ойстрахом, із яким його пов’язувала багаторічна творча дружба.

До репертуару Слоніма входили фортепіанні концерти Сергія Рахманінова, Людвіга ван Бетховена, Йоганнеса Брамса, Едварда Ґріґа, Ференца Ліста, Каміля Сен-Санса й Петра Чайковського. Він виконував твори Йоганна Себастьяна Баха, зокрема «Добре темперований клавір», органні перекладення та чакону; майже всі сонати Бетховена й Брамса, а також твори Клода Дебюссі, Модеста Метнера, Сергія Прокоф’єва, Олександра Скрябіна, Фридерика Шопена, Дмитра Шостаковича, Роберта Шумана та Ігоря Стравінського. У 1968–1969 роках провів цикл історичних концертів «Сторінками фортепіанної музики», який наступного року повторив у Петрозаводську. Свій останній сольний концерт дав у 2002 році, у віці 81 року; за три місяці до смерті востаннє вийшов на сцену й виконав вальси та німецькі танці Франца Шуберта.

Як композитор Слонім написав три фортепіанні концерти, увертюру для симфонічного оркестру, п’єси для фортепіано та інших інструментів, а також обробки народних пісень; частину цих творів видали як навчальний репертуар для дитячих музичних шкіл. Він був автором методичних праць про інтерпретацію, інтонаційну природу музики, виконання творів Баха й Бетховена та аналіз етюдів і балад Шопена. У 2000 році видав книжку «Думки й спостереження», у якій виклав засади своєї фортепіанної педагогіки.

У викладанні Слонім зосереджував увагу на нотному тексті та його розумінні. Він учив студентів добирати засоби виразності, спираючись на особливості тексту й музичної мови твору, а також працював над гнучким інтонуванням і передаванням мелодичного рисунка рухами руки. Його учні в Ташкентській консерваторії стали основою кафедри; серед них були лауреати Міжзонального середньоазійського конкурсу 1959 року Дмитро Джахангіров, Юрій Кензер і Дмитро Магазинник. У Новосибірську серед його учнів були Михайло Богуславський, Михайло Шавінер, Сергій Тихонов і Франтішек Кратохвіл. Слонім помер 5 лютого 2005 року в Єрусалимі.

Організації