Віталій Кирейко — радянський і український композитор, педагог та музично-громадський діяч. Народився 23 грудня 1926 року в селі Широкому в родині сільських інтелігентів. Його батько, шкільний учитель із музичною освітою, організовував хори там, де працював. У дитинстві Кирейко слухав хорові твори Миколи Леонтовича, Михайла Вериківського й Миколи Лисенка, а також українські народні пісні.
У 1935–1941 роках навчався в середній школі в Кобеляках Полтавської області. У 1949 році закінчив Київську консерваторію, де вивчав композицію в класі Лева Ревуцького, а 1952 року завершив там аспірантуру. Для випускного курсу створив кантату «Мати» на слова Максима Рильського — свій перший твір великої форми. У 1953 році здобув ступінь кандидата мистецтвознавства.
Від 1949 до 1988 року викладав у Київській консерваторії; 1961 року став доцентом, а 1978-го — професором. 1977 року йому присвоїли звання заслуженого діяча мистецтв Української РСР і народного артиста Української РСР.
Першим значним успіхом Кирейка стала опера «Лісова пісня» (1957) за драмою-феєрією Лесі Українки. 1959 року він написав балет «Тіні забутих предків» за повістю Михайла Коцюбинського. До творів Тараса Шевченка композитор звертався неодноразово: серед написаних у 1960-х роках творів — хор «Над Дніпровською сагою», романс «Тополя», балет «Відьма» та хор «Шевченко» на слова Максима Рильського.
Серед його інструментальних творів — концерт для скрипки й віолончелі з оркестром (1971), симфонієта для струнного оркестру, фортепіанне тріо, квінтет і сім сонат для фортепіано. Кирейко також написав десять симфоній, симфонічну поему «Дон Кіхот», балети «Оргія» та «Сонячний камінь», а також оперу «Бояриня». Його вокальна творчість охоплює романси, хори, пісні й обробки народних пісень; він також створював музику до театральних постановок.
Кирейко був лауреатом премії імені Миколи Лисенка 1985 року. Помер 19 жовтня 2016 року в Києві.