Віталій Маргулис
Віталій Маргулис — піаніст, музикознавець і музичний педагог. Народився 16 квітня 1928 року в Харкові. Музики навчався у батька, який був учнем Олександра Горовиця; той, своєю чергою, навчався у Скрябіна. 1951 року Маргулис закінчив Ленінградську консерваторію, де його викладачем був С. І. Савшинський.
Після кількох років роботи у Свердловську 1958 року він повернувся до Ленінграда й до 1974 року викладав у консерваторії. Того року Маргулис переїхав до Рима. Його виступ там почув німецький клавесиніст Станіслав Геллер і запросив його до Німеччини. Від 1975 року Маргулис був професором Фрайбурзької вищої школи музики, а від 1994-го — Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі.
Як музикознавець Маргулис досліджував філософсько-символічні смисли музики Баха й Бетховена. Його праця «Добре темперований клавір» Баха і візуальна церковна символіка здобула широкий відгук у професійному середовищі. Книжку «Про інтерпретацію фортепіанних творів Бетховена» видали 1991 року в Москві. 2003 року він опублікував збірку афоризмів «Багателі», op. 9. Збірка автобіографічних нарисів «Параліпоменон. Новелети з життя музиканта» вийшла 2006 року у московському видавництві «Класика-XXI».
Учні Маргулиса понад сто разів ставали лауреатами міжнародних конкурсів, а 28 із них здобули найвищі нагороди. Серед його учнів — Григорій Грузман, Філіпп Б'янконі, Бернд Глемзер та Андреас Фрьоліх. Маргулис помер 29 травня 2011 року в Лос-Анджелесі.