Володимир Фере
Володимир Георгійович Фере (20 травня 1902, Камишин, Саратовська губернія — 2 вересня 1971, Москва) — радянський композитор, музичний педагог і музичний критик. Був одним із засновників киргизької професійної музики, а також одним зі співавторів музики Державного гімну Киргизької РСР разом із Володимиром Власовим та Абдиласом Малдибаєвим.
Навчався у Московському університеті, а 1929 року закінчив Московську консерваторію за класом композиції Миколи Мясковського. У 1930 році також навчався гри на фортепіано у класі Олександра Гольденвейзера. У 1925–1928 роках входив до Виробничого колективу студентів-композиторів Московської консерваторії — «Проколлу».
У 1929–1931 роках викладав у державному музичному технікумі. Працював редактором і музичним керівником Всесоюзного радіокомітету та «Музгизу», був консультантом Московської консерваторії. У 1934–1936 роках очолював дитячу й колгоспну секції при Спілці композиторів СРСР, а згодом до 1944 року був художнім керівником Киргизької філармонії у Фрунзе. Від 1945 року жив у Москві; до 1959 року викладав у Московській консерваторії, а в 1959–1962 роках завідував там кафедрою композиції. Серед його учнів — Геннадій Гладков, Ширван Чалаєв, Хамза Плієв, Абдилас Малдибаєв, Мукаш Абдраєв, Загір Ісмагілов, Зіядулло Шахіді, Велі Ахмедов і Дамір Дустмухамедов.
У співпраці з Володимиром Власовим і Абдиласом Малдибаєвим Фере створив перші киргизькі музичні драми, опери та балети. Серед його творів — «Алтин киз», «Ажал ордуна», «Айчурек», «За щастя народу», «Патріоти», «Манас», «На берегах Іссик-Кулю», «Токтогул», «Відьма», «За годину до світанку», «Анар», «Селькінчек», «Шурале», «Весна в Ала-Тоо», симфонія «Киргизстан», хори «Полководець Фрунзе» та «Пісня про генерала Панфілова», а також романси, пісні й музика до драматичних вистав. Був народним артистом Киргизької РСР, заслуженим діячем мистецтв кількох республік, лауреатом Державної премії Киргизької РСР імені Токтогула Сатилганова. Похований на Введенському кладовищі в Москві.