Володимир Оловников
Володимир Оловников — білоруський радянський композитор і музичний педагог. Народився 16 січня 1919 року в Бобруйську. 1941 року закінчив Білоруську державну консерваторію, де навчався композиції у В. А. Золотарьова, а гри на фортепіано — у М. А. Бергера.
З 1947 року викладав музично-теоретичні дисципліни в Білоруській консерваторії. 1966 року став доцентом, а в 1962–1982 роках був ректором закладу. 1980 року отримав звання професора.
Оловников почав композиторську діяльність із камерної музики. Писав симфонічні, камерно-інструментальні та вокальні твори, а також музику до драматичних вистав і фільмів. Широку популярність йому принесли масові пісні та кіномузика.
Серед його творів — струнні квартети 1940 і 1948 років, симфонічні твори для оркестру (1941), сюїта «На Поліссі» (1953), музична поема «Нароч» (1954), сюїта «Пісні миру» (1958), урочиста прелюдія (1969), кантата для дітей «Усім піонерам ровесник і брат» (1968), хори та романси. Серед відомих пісень — «Родино моя дорога» і «Пісня про Мінськ».
Створив музику до фільмів «Миколка-паровоз» (1956), «Дівчинка шукає батька» (1959), «Весняні грози» (1960) та «Вулиця молодшого сина» (1962), а також до документальних стрічок «Дорога без перепочинку» і «Балада про матір» (обидві — 1965). Був заслуженим артистом Білоруської РСР (1955), заслуженим діячем мистецтв Білоруської РСР (1957) і народним артистом Білоруської РСР (1970).
Помер 31 липня 1996 року в Мінську. Похований на Східному кладовищі.