Володимир Поль
Володимир Поль — російський композитор, піаніст, педагог, музично-громадський діяч і художник. Він народився 1 січня 1875 року в Парижі, а дитинство та юність провів у Києві. Спершу закінчив природниче відділення фізико-математичного факультету Київського університету, а потім навчався у Київській консерваторії: гри на фортепіано — у Володимира Пухальського, теорії музики — у Євгена Риби. Також навчався в Київському художньому училищі.
У 1903 році Поль оселився в Москві. Там він склав іспит у консерваторії та здобув звання вільного художника, а згодом навчався композиції у Сергія Танєєва. Від 1905 року протягом п’яти років очолював Московське відділення Російського музичного товариства, а після 1911 року став директором Музичного інституту імені імператриці Марії. У цей період писав етюди, вальси й романси на вірші Федора Тютчева, Олексія Толстого та Аполлона Майкова. У 1914 році створив струнний квінтет на мотиви індійської музики.
У 1922 році Поль разом зі співачкою Яною-Рубан переїхав до Парижа. Він був серед засновників Російської консерваторії в Парижі, де викладав композицію та фортепіано до 1953 року, а також обіймав посаду її почесного директора. Від 1925 року майже п’ятнадцять років вів у паризькій газеті «Відродження» музичну й культурну рубрики та публікував статті як музичний критик. У 1937–1962 роках був одним із директорів музичного видавництва М. П. Біляєва.
Серед творів Поля — музика до балетів, симфонічна поема, романси й пісні, а також фортепіанні п’єси для виконання однією рукою. До останніх належать «Поема» для лівої руки, видана 1938 року, та вальси. Він також писав праці з історії й теорії музики та статті про творчість Миколи Метнера. Поль помер 21 червня 1962 року в Парижі.