Володимир Цибін
Володимир Цибін — російський і радянський флейтист, композитор і диригент, професор Московської та Санкт-Петербурзької консерваторій. Його вважають засновником вітчизняної російської школи гри на флейті. Народився 11 (23) липня 1877 року в Іваново-Вознесенську, помер 29 травня 1949 року в Москві.
Цибін зростав у музичній родині: батько, Микола Цибін, грав на скрипці й диригував провінційним оркестром, а мати співала та грала на гітарі. Після переїзду родини до Москви батько помер, коли Володимирові було дев’ять років. У 1886–1890 роках хлопець навчався гри на флейті-піколо в духовому оркестрі 12-го гренадерського Астраханського полку, співав у хорі й опановував грамоту. У 1889–1895 роках вивчав гру на флейті в Московській консерваторії у В. Кречмана.
У 1895–1896 роках Цибін був солістом оркестру театру Федора Корша, а 1896 року за конкурсом вступив до оркестру Большого театру як пікколіст. Згодом він почав замінювати флейтиста-соліста Фердинанда Бюхнера. У 1907 році переїхав до Санкт-Петербурга й став солістом Маріїнського театру, де працював до 1920 року. 1909 року гастролював із театральною трупою в Парижі, виступивши в театрі Шатле в межах «Російських сезонів» Сергія Дягілєва.
У 1910–1914 роках Цибін навчався на факультетах теорії композиції та диригування Санкт-Петербурзької консерваторії. Композицію вивчав у Олександра Глазунова, читання партитур — у Анатолія Лядова, диригування — у Миколи Черепніна. 1914 року він почав викладати флейту в Петроградській консерваторії, а з 1917-го був її професором. У 1918–1919 роках працював асистентом головного диригента балетного оркестру Маріїнського театру Рікардо Дріго.
У 1920 році Цибін переїхав до Москви. Разом із дружиною Єлизаветою він заснував у Пушкіні музично-художній дитячий будинок, який згодом став дитячою музичною школою. Цибін керував закладом близько десяти років, написав для його учнів оперну виставу й підручник з елементарної теорії музики. У 1921–1929 роках працював солістом Большого театру. З 1923 року й до кінця життя очолював клас флейти Московської консерваторії; також викладав у музичному училищі при консерваторії та на військово-диригентському факультеті.
Як виконавець Цибін вирізнявся виразним звучанням, багатством тембрових відтінків і технікою гри. Він виступав у Москві, Ленінграді, Києві, Баку, Парижі та інших містах, грав під керуванням Бруно Вальтера, Ріхарда Штрауса й Сергія Кусевицького. Володів грою як на флейті системи Бема, так і на флейтах простих систем.
Цибін створив великий репертуар для флейти: три концертні алегро, концерт ля мінор, анданте, тарантелу, концертні етюди, п’єси для флейти й фортепіано та камерні твори. Серед його інших творів — симфонія, балетна сюїта, кантата, симфонічні поеми, дитяча опера «Казка про мертву царівну і сімох богатирів» та опера-балет «Фленго». Він також написав концерти для кларнета, арфи, гобоя, труби й валторни.
Цибін виховав кілька поколінь флейтистів, серед них Миколу Платонова, Бориса Трізно, Юлія Ягудіна, Олександра Корнєєва та Григорія Мадатова. Його методику викладання викладено в підручнику «Основи техніки гри на флейті» (1940) та педагогічних працях. У 1925 році йому присвоїли звання заслуженого артиста Республіки, а 1946 року — заслуженого діяча мистецтв РРФСР. Похований на Введенському кладовищі в Москві.