Вітольд Лютославський

Вітольд Роман Лютославський — польський композитор і диригент, один із найбільших музикантів XX століття. Він народився 25 січня 1913 року у Варшаві, а помер 7 лютого 1994 року там само. Походив із родини поміщиків, був сином Юзефа Лютославського.

Музикою Лютославський почав займатися змалку: з шести років навчався гри на фортепіано, а з дев’ятирічного віку вже писав власну музику; одним із ранніх творів стала Прелюдія для фортепіано 1921 року. У 1926—1932 роках він навчався гри на скрипці у Лідії Кміти. У 1932 році вступив до Варшавської консерваторії, яку закінчив у 1937 році.

У Варшавській консерваторії його наставником був композитор і педагог Вітольд Малішевський, учень Миколи Римського-Корсакова та засновник Одеської консерваторії. Саме Малішевський заклав підвалини композиторської майстерності Лютославського. Серед композиторів, яких він особливо високо цінував, був Ігор Стравінський.

Під час Другої світової війни Лютославського мобілізували; він потрапив у полон, але зумів утекти дорогою до концтабору. У воєнні роки підробляв у варшавських кафе разом з Анджеєм Пануфником, збираючи кошти для митців, які переховувалися від нацизму, зокрема для Владислава Шпільмана. Після міжнародного визнання, зміцненого премією ЮНЕСКО 1959 року та виконанням Струнного квартету у Стокгольмі 1965 року, його ім’я стало широко відомим у світі.

Лютославський залишив значну творчу спадщину, до якої належать чотири симфонії, Концерт для оркестру, численні камерні та вокальні твори. Серед поетичних джерел його музики були тексти Анрі Мішо, Робера Десноса, Казимири Іллакович та Юліана Тувіма. Твір «Три вірші Анрі Мішо» вважають зразком хорового авангарду XX століття; у його другій частині використано колективну двадцятиголосу декламацію без точної фіксації висоти звуку, а вся композиція вирізняється сонористичною виразністю.

Серед найвідоміших його творів — симфонії № 1–4, «Симфонічні варіації», «Траурна музика», «Венеційські ігри», Концерт для віолончелі, Подвійний концерт для гобоя, арфи й камерного оркестру, Концерт для фортепіано, «Партіта», «Ланцюг II» та «Ланцюг III». Він також писав музику для голосу, фортепіано, камерних ансамблів і оркестру, звертався до жанрів пісні, квартету, сонати та інструментальної мініатюри.

Композитор був першим лауреатом Премії Гравемаєра за Третю симфонію, а також удостоєний премій імені Соннінга, Гердера, Ернста Сіменса та Кіотської премії. Його нагородили золотою медаллю Королівського філармонічного товариства Великої Британії, він став командором французького Ордена мистецтв і літератури, лауреатом премії «Греммі», а також почесним доктором багатьох університетів, зокрема Кембридзького.

Твори Лютославського виконували провідні музиканти світу, серед них Мстислав Ростропович, Гайнц Голлігер, Дітріх Фішер-Діскау, Анне-Софі Муттер, Дон Апшоу, Георг Шолті, Еса-Пекка Салонен, Антоній Віт і Роман Ревакович. Після смерті композитора його пам’яті присвячували нові твори інші автори, а з 1990 року у Варшаві проводиться Міжнародний конкурс композиторів імені Вітольда Лютославського, організований Національною філармонією. Похований на варшавському кладовищі Старі Повонзки.