Вольфганг Рім

Вольфганг Рім — німецький композитор і педагог. Народився 13 березня 1952 року в Карлсруе у ФРН. Навчався в гімназії Бісмарка в Карлсруе, згодом у Дармштадті, а в 1972—1973 роках — у Кельні в Карла Штокгаузена. У 1973—1976 роках продовжив навчання у Фрайбурзі у Клауса Губера з композиції та у Г. Г. Еггебрехта з теорії музики.

Упродовж своєї діяльності Рім очолював Інститут сучасної музики у Вищій школі музики Карлсруе. Як педагог він мав численних учнів, серед яких Ребекка Сондерз, Йорг Відман, Мартон Іллеш, Вікінтас Балтаскас, Борис Йоффе, Антон Сафронов і Зейнеп Гедізліоглу.

У своїй музиці він виходив із традиції раннього експресіонізму, пов’язаного з постатями Густава Малера та Арнольда Шенберга, і протиставляв цей напрям авангардизмові П’єра Булеза та Карла Штокгаузена. У 1970-х — на початку 1980-х років його вважали одним із представників «нової простоти». У цей період на нього вплинули Луїджі Ноно, Мортон Фелдман і Гельмут Лахенман.

Рім є автором 13 струнних квартетів, близько двадцяти вокальних циклів, ораторії «Deus Passus» та багатьох інших творів. Серед його опер — «Фауст і Йорик» (1976) за драмою Жана Тардьє, «Якоб Ленц» (1978) за Георгом Бюхнером, «Гамлет-машина» (1983—1986) за Гайнером Мюллером, «Едіп» (1987) на власне лібрето за текстами Софокла, Гельдерліна, Ніцше та Гайнера Мюллера, «Завоювання Мексики» (1992) за Арто, «Пентесілея» (2005) за Кляйстом і «Діоніс» (2010).

Його творчість була широко відзначена професійними нагородами. Він отримав премії Штутгарта, Мангайма, Берліна, Бонна та Мюнхена, Краніхштайнську музичну премію, премію Баха в Гамбурзі, премію Ернста Сіменса, а також став почесним доктором Вільного університету в Берліні. Його було внесено до Золотої книги міста Карлсруе, а також нагороджено орденом «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина».

Помер у ніч на 27 липня 2024 року в Еттлінгені у віці 72 років.

Connections

This figure has 1 connection in the Music Lineage catalog.