Вейнеке Йорданс

Вейнеке Йорданс

нар. 1953 (Венло)

Вейнеке Йорданс — нідерландська піаністка, народжена 1953 року у Венло. Вона виросла в музичній родині й почала вчитися гри на фортепіано у чотири роки під керівництвом матері. До вступу в консерваторію її готували дід Тео Йорданс, диригент, органіст і викладач фортепіано, та батько Віке Йорданс, також диригент і викладач фортепіано.

Йорданс навчалася у класі Яна Вейна в Амстердамській консерваторії Свелінка, де здобула диплом виконавця-музиканта. Вона також працювала запрошеною викладачкою в кількох нідерландських консерваторіях.

Від 1977 року Йорданс виступає переважно у фортепіанному дуеті з Лео ван Дуселаром. Вони грають у чотири руки, на двох фортепіано та співпрацюють з ансамблями. Дует виступав разом з Амстердамською групою ударних, Нідерландським камерним хором, Хором Берлінської філармонії, вокальною групою «Квінк», Бароковим оркестром Нідерландського товариства Баха, «Аніма Етерна» та нідерландськими симфонічними оркестрами. Концертні поїздки охопили Європу, Сполучені Штати Америки, Росію та Азію; у 2005 і 2006 роках дует став першим ансамблем для гри у чотири руки, що гастролював Китаєм.

Репертуар Йорданс і ван Дуселара містить великі твори для фортепіано в чотири руки й для двох фортепіано, нідерландську музику та перекладення композицій, первісно написаних для інших інструментів. Обоє також спеціалізуються на грі на історичному фортепіано, давали концерти й майстер-класи на фестивалях старовинної музики в Утрехті та Йорку, Фестивалі Фландрії, «Антверпіано» і Берлінських днях старовинної музики. Співпраця з Бі-Бі-Сі, розпочата 1993 року, привела до циклу із семи записів і концертів на історичних та сучасних фортепіано.

У 1985 році Йорданс здобула приз глядацьких симпатій амстердамської зали «Сонеста Купелзал». 2006 року дует Йорданс і ван Дуселара відзначило в Парижі товариство «Мистецтва — науки — література», нагородивши срібною медаллю за заслуги перед французькою музикою. Серед їхніх записів — твори для фортепіано в чотири руки Еріка Саті, Моріса Равеля та Франца Шуберта, «Легенди» Антоніна Дворжака, музика Йоганна Себастьяна Баха, Людвіга ван Бетховена, Ігоря Стравінського, Клода Дебюссі, Джоаккіно Россіні й Юліуса Рентгена.

Організації