Євген Овчинников
Радянський композитор Євген Овчинников народився 21 січня 1903 року в Санкт-Петербурзі. Помер 16 квітня 1965 року в Ленінграді.
У 1921 році вступив до Ленінградської консерваторії й закінчив її екстерном у 1926 році. Композиції навчався у М. М. Чернова в музичному технікумі імені М. І. Глінки, нині — Російській академії музики імені Гнесіних. Працював концертмейстером у гуртках художньої самодіяльності Ленінграда. У 1947 році за рекомендацією Дмитра Шостаковича його прийняли до Спілки композиторів СРСР.
Овчинников створив багато камерних і вокальних творів. Серед них — тріо для скрипки, віолончелі та фортепіано (1926), сонати для скрипки й фортепіано (1927) та віолончелі й фортепіано (1927), сюїта для двох скрипок, альта, віолончелі та фортепіано (1941), а також соната-поема (1940; друга редакція — 1960).
До його фортепіанних творів належать десять прелюдій (1933), вісім етюдів (1935), етюд-токата (1952), скерцо (1953), полька (1954) і «Билина» (1955; друга редакція — 1964). Він також писав романси, зокрема на вірші Олександра Пушкіна, Михайла Лермонтова, Федора Тютчева та Ігоря Сєверяніна, і музику до драматичних вистав.