Євген Свєтланов

Євген Свєтланов — радянський і російський диригент, композитор, піаніст і публіцист. Він народився 6 вересня 1928 року в Москві. Походив із музичної родини: його батьки були солістами опери Великого театру, що значною мірою визначило його раннє входження у мистецьке середовище.

Музичну освіту здобував спочатку за класом фортепіано в Музичному училищі імені Гнесіних, а згодом у Музично-педагогічному інституті імені Гнесіних у класі М. А. Гурвич. Пізніше вивчав композицію у М. Ф. Гнесіна. Ще під час навчання розпочав творчу діяльність як піаніст. Після закінчення інституту 1951 року вступив до Московської консерваторії, де навчався оперно-симфонічного диригування у класі О. В. Гаука та композиції у Ю. О. Шапоріна.

У 1954 році, будучи студентом четвертого курсу консерваторії, став диригентом-асистентом Великого симфонічного оркестру Всесоюзного радіо і Центрального телебачення. Із 1955 року працював диригентом Великого театру, а в 1963—1965 роках був його головним диригентом. Дебютував постановкою опери Миколи Римського-Корсакова «Псковитянка», яка через 45 років стала і його останньою роботою в театрі. У 1962 році був призначений музичним керівником Кремлівського палацу з'їздів, що тоді слугував другою сценічною площадкою Великого театру.

Від 1965 до 2000 року Свєтланов був художнім керівником і головним диригентом Державного академічного симфонічного оркестру СРСР, а з 1991 року — Росії. У 1992—2000 роках також очолював гаазький оркестр Резиденсі в Нідерландах. У 2000—2002 роках знову працював у Великому театрі. У театрі він здійснив низку постановок російських і зарубіжних опер, серед яких «Іван Сусанін», «Князь Ігор», «Борис Годунов», «Фауст», «Ріголетто», «Євгеній Онєгін», «Сказання про невидимий град Кітеж і діву Февронію», «Казка про царя Салтана», «Золотий півник» та «Не тільки любов».

Мистецтво диригента дістало широке міжнародне визнання. Його неодноразово запрошували диригувати провідними оркестрами світу та керувати оперними і балетними постановками, зокрема «Лускунчиком» Петра Чайковського в театрі «Ковент-Гарден» у Лондоні. Він виступав із багатьма європейськими, американськими та японськими колективами, а також диригував виставами трупи Великого театру на сцені «Ла Скала» в Мілані. Під його керівництвом відбулися прем'єри багатьох симфонічних творів радянських композиторів, а в СРСР уперше прозвучали твори Артюра Онеггера, Олів'є Мессіана, Арнольда Шенберга, Густава Малера, Ігоря Стравінського, Бели Бартока, Антона Веберна, Ейтора Вілла-Лобоса та інших авторів.

Особливо значущим став його внесок у звукозапис і популяризацію симфонічного репертуару. Він став першим диригентом, який реалізував ідею створення «Антології російської симфонічної музики». За роки праці з оркестром записав майже всі симфонічні твори Михайла Глінки, Олександра Даргомижського, Антона Рубінштейна, Олександра Бородіна, Мілія Балакірєва, Модеста Мусоргського, Петра Чайковського, Миколи Римського-Корсакова, Сергія Танєєва, Сергія Ляпунова, Антона Аренського, Олександра Глазунова, Василя Каліннікова, Олександра Скрябіна, Сергія Рахманінова, Миколи Мясковського, а також творів Ріхарда Ваґнера, Йоганнеса Брамса, Густава Малера, Ігоря Стравинського, Арама Хачатуряна, Дмитра Шостаковича, Тихона Хрєннікова, Андрія Ешпая та багатьох інших. Найбільшу славу здобули його виконання симфонічної музики Чайковського і Рахманінова. Збереглися також записи, зроблені ним як піаністом.

Як композитор Свєтланов є автором низки оригінальних творів, серед яких Симфонія сі-мінор, симфонічні поеми «Даугава» і «Калина червона», поема для скрипки з оркестром пам'яті Давида Ойстраха, арія для ансамблю віолончелей, фортепіанна музика, романси та інші композиції. У статті зазначено, що його композиторський стиль перегукується з творчістю Сергія Рахманінова. Окрім виконавської і композиторської діяльності, він активно виступав у пресі, на радіо й телебаченні з питань музичного життя; його статті, нариси, есеї та рецензії були перевидані у збірці «Музика сьогодні».

З 1974 року він був секретарем правління Спілки композиторів СРСР. У 2000 році його було звільнено з посади головного диригента Державного академічного симфонічного оркестру Російської Федерації міністром культури. Помер 3 травня 2002 року в Москві на 74-му році життя. Після смерті його ім'ям назвали Державний академічний симфонічний оркестр Росії, Великий зал Московського міжнародного Дому музики, малу планету № 4135, а з 2007 року проводиться міжнародний конкурс диригентів імені Євгена Свєтланова.