Євмен Мариківський

Євмен Мариківський — український радянський хормейстер і педагог. Народився 23 вересня 1899 року в селі Северинівка (нині Кам'янський район Молдови), помер 17 січня 1986 року в Харкові.

Початкову освіту здобув у духовному училищі в Тиврові, яке закінчив 1914 року. Там його вчителем співу й керівником хору був Кирило Стеценко. У 1918 році завершив навчання в Одеській духовній семінарії, а 1928 року — у Київському музично-драматичному інституті імені Миколи Лисенка, де навчався у Михайла Вериківського. У 1928–1929 роках продовжив навчання в тому самому інституті на оперно-симфонічному відділенні.

У 1929–1935 роках Мариківський жив у Сумах, де викладав музику в Сумському педагогічному інституті та музичному технікумі. Там він організував і очолив хорову капелу «Сурма», до репертуару якої входили твори Михайла Вериківського, Пилипа Козицького, Миколи Лисенка, Миколи Леонтовича та Лева Ревуцького.

Упродовж 1935–1938 років працював головним хормейстером Донецької опери у Ворошиловграді. Брав участь у постановках опер «Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського, «Борис Годунов» Модеста Мусоргського, «Черевички» і «Пікова дама» Петра Чайковського, «Князь Ігор» Олександра Бородіна, «Демон» Антона Рубінштейна, «Кармен» Жоржа Бізе, «Фауст» Шарля Ґуно, «Травіата» та «Ріґолетто» Джузеппе Верді.

У 1938–1945 роках він був головним хормейстером Горьківського оперного театру, де разом з Олександром Єрофєєвим уперше поставив опери «Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського у 1939 році та «Наталка Полтавка» Миколи Лисенка у 1942 році. У ті самі роки викладав у Горьківському музичному училищі.

У 1945–1946 роках Мариківський був головним диригентом Київського оперного театру, а в 1946–1952 роках — Харківського оперного театру. Диригував операми «Богдан Хмельницький» Костянтина Данькевича, «Аїда» і «Бал-маскарад» Джузеппе Верді, «Орлеанська діва» Петра Чайковського.

Подальша його діяльність була тісно пов'язана з Харковом. У 1953–1955 роках він був художнім керівником Харківської хорової капели, а в 1953–1979 роках — самодіяльної хорової капели Харківського інституту інженерів залізничного транспорту. Одночасно в 1946–1960 роках викладав у Харківській консерваторії, а в 1960–1971 роках — у Харківському державному інституті культури.

Окрім практичної та педагогічної роботи, Мариківський виступив і як автор мемуарного тексту «З далекого дитинства», надрукованого у виданні про Кирила Стеценка 1981 року. Його діяльність пов'язана з розвитком хорового та оперного мистецтва, а також з підготовкою музичних кадрів у Сумах, Києві, Горькому та Харкові.

Connections

This figure has 2 connections in the Music Lineage catalog.