Юлій Мейтус

Юлій Сергійович Мейтус — український композитор. Народний артист Української РСР, лауреат Сталінської премії другого ступеня. Народився 15 (28) січня 1903 року в Єлисаветграді, нині Кропивницький, у єврейській родині.

У 1919 році закінчив музичну школу по класу фортепіано у Г. В. Нейгауза. У 1931 році закінчив Харківський музично-драматичний інститут по класу композиції С. С. Богатирьова. Під час Великої Вітчизняної війни перебував в евакуації в Туркменській РСР. З 1954 року був членом КПРС.

Мейтус є автором вісімнадцяти опер, а також симфонічних і вокальних творів та музики до фільмів. Серед його опер — «Молода гвардія» (1947), «Украдене щастя» (1960), «Брати Ульянови» (1967), «Ярослав Мудрий» (1973), «Ріхард Зорге» (1976), «Іван Грозний» (1983). Серед симфонічних творів — Сюїта № 1 на українські теми, Сюїта № 2 «На Дніпробуді», Сюїта № 3, присвячена визволенню Західної України, Сюїта № 4, присвячена XXV річниці Великого Жовтня, Сюїта № 5 на українські теми, «Туркменська симфонія», поеми «Дорогами слави» і «Пам’яті Айдогди Тахірова», а також увертюра «До возз’єднання України з Росією».

Він також створював музику для кінематографа. Серед фільмів, до яких він написав музику, — «Нічний візник» (1928), «Застава біля Чортового броду» (1936), «Стара фортеця» (1938), «Сімнадцятирічні» (1940), «Бойовий кінозбірник № 9» (1942), «Чарівний кристал» (1945), «Концерт майстрів українського мистецтва» (1952), «У степах України» (1952), «„Богатир“ іде в Марто» (1954), «Особливе доручення» (1957), «Кінець Чирви-Козиря» (1957).

Серед відзнак композитора — Сталінська премія другого ступеня 1951 року за оперу «Молода гвардія», Державна премія УРСР імені Т. Г. Шевченка 1991 року за цикл романсів на вірші радянських поетів і хоровий цикл на вірші А. Т. Твардовського, звання заслуженого діяча мистецтв Туркменської РСР, заслуженого діяча мистецтв Української РСР і народного артиста Української РСР. Також був нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора, орденом Дружби народів і медаллю «За трудову доблесть».

Помер 2 квітня 1997 року в Києві, похований на Байковому кладовищі. У Кропивницькому існує його музей. Дружина — Олександра Іванівна Васильєва, актриса Театру імені І. Франка.