Юрій Фалік
Юрій Олександрович Фалік (1936–2009) — радянський і російський композитор, диригент, віолончеліст і педагог. Народився в Одесі. Здобув музичну освіту в Одеській середній спеціальній музичній школі-інтернаті імені П. С. Столярського, а потім навчався в Ленінградській консерваторії: віолончелі — у класі А. Я. Штримера, композиції — у класі Б. А. Арапова. Після навчання з віолончелі продовжив освіту в аспірантурі під керівництвом М. Л. Ростроповича.
Фалік керував студентським камерним оркестром консерваторії, був професором Петербурзької консерваторії з композиції та інструментування. Як диригент виступав у Росії та за кордоном; американська преса високо оцінила його виступи з Чиказьким і Балтиморським симфонічними оркестрами. У 1991–1992 роках працював запрошеним професором Північно-Західного університету в Еванстоні, штат Іллінойс. Його твори виконували й записували, а симфонічні композиції входили до репертуару Є. Свєтланова, Г. Рождественського, М. Янсонса, В. Гергієва та інших названих у статті диригентів. 2002 року йому присвоїли звання народного артиста Російської Федерації.
Творча спадщина Фаліка охоплює оперу-буфу «Плутні Скапена», хореографічну трагедію «Орестея», три симфонії, концерти, камерні твори, вокальні цикли та вісім струнних квартетів. Серед його композицій — «Кадиш», меса для солістів, хору й камерного оркестру та Concerto della Passione для віолончелі й симфонічного оркестру. Особливе місце посідає хорова музика: «Літургійні співи», концерти для хору a cappella на вірші Ігоря Сєверяніна, Марини Цвєтаєвої, Бориса Пастернака, Олександра Пушкіна, Анни Ахматової та Миколи Гумільова, а також «Книга канцон» на вірші європейських поетів XI–XVII століть. У його хоровому письмі розширено виражальні засоби й подолано усталені канони; хор може звучати як окремий голос, ансамбль або оркестр.
Фалік помер у Санкт-Петербурзі й був похований на Смоленському православному кладовищі. 1999 року отримав Золоту пушкінську медаль.