Юрій Симонов

Юрій Симонов

нар. 1941 (Саратов)

Юрій Симонов — радянський і російський диригент, педагог і професор. Народився 4 березня 1941 року в Саратові в родині оперних співаків. У дитинстві зацікавився диригуванням: навчався гри на скрипці, а в дванадцять років уперше диригував шкільним оркестром, виконавши Сорокову симфонію Вольфганга Амадея Моцарта.

У 1956 році переїхав до Ленінграда, де навчався у спеціальній музичній школі при Ленінградській консерваторії імені Миколи Римського-Корсакова. Потім вступив до консерваторії: 1965 року закінчив навчання в класі альта Юрія Крамарова, а 1968-го — у класі оперно-симфонічного диригування Миколи Рабіновича. Від 1958 року викладав і диригував оркестрами музичних шкіл та училищ Ленінграда. У 1962–1969 роках очолював симфонічний оркестр Народної філармонії при Виборзькому палаці культури, а в 1967–1969 роках керував оркестром Кисловодської філармонії.

Після перемоги на міжнародному конкурсі диригентів Національної академії Святої Цецилії в Римі працював із Ленінградським філармонічним оркестром під керівництвом Євгена Мравінського. 1969 року дебютував у Великому театрі постановкою опери Джузеппе Верді «Аїда», а наступного року став головним диригентом театру й обіймав цю посаду до 1985 року. Під його керівництвом відбулися прем’єра балету Родіона Щедріна «Анна Кареніна» та відновлення балету Дмитра Шостаковича «Золотий вік» у постановці Юрія Григоровича. 1979 року Симонов заснував Камерний оркестр Великого театру.

Симонов гастролював Європою, Японією та США з оперною й балетною трупами та оркестром. 1975 року керував постановкою опери Сергія Прокоф’єва «Війна і мир» у Метрополітен-опері. 1982 року дебютував у лондонському театрі «Ковент-Гарден» з оперою Петра Чайковського «Євгеній Онєгін», а згодом диригував там «Травіатою» Верді. Також працював над постановками опер у Бірмінгемі, Лос-Анджелесі, Гамбурзі, Марселі, Генуї, Флоренції, Далласі, Будапешті та Празі.

У 1985–1989 роках керував створеним ним Малим державним симфонічним оркестром СРСР. Після цього продовжив працювати в Росії та за кордоном. 1991 року став головним запрошеним диригентом Філармонічного оркестру Буенос-Айреса; диригував у Сан-Франциско оперою Модеста Мусоргського «Хованщина» та 1993 року керував постановкою «Пікової дами» Чайковського в Паризькій опері. У 1994–2002 роках був музичним керівником Національного оркестру Бельгії, а в 1995–1998 роках диригував у Будапештській опері циклом Ріхарда Вагнера «Перстень нібелунга».

Від 1998 року Симонов керує Академічним симфонічним оркестром Московської філармонії. Його репертуар охоплює російську та західноєвропейську класику й музику радянських композиторів XX століття. З оркестром він виступав у Москві та гастролював у Росії, США, Великій Британії, Німеччині, Іспанії, Китаї, Південній Кореї та Японії. 2001 року заснував оркестр Ліста—Вагнера в Будапешті, а 2008-го очолював Молодіжний симфонічний оркестр СНД.

У 1978–1991 роках викладав у Московській консерваторії імені Петра Чайковського, від 1985 року — як професор. З 2006 року викладає в Санкт-Петербурзькій консерваторії, проводить майстер-класи в Росії та за кордоном. У 1994–2008 роках проводив літні міжнародні диригентські курси в Будапешті й Мішкольці. Брав участь у журі диригентських конкурсів у Флоренції, Токіо та Будапешті.

Симонов — лауреат першої премії міжнародного конкурсу диригентів Національної академії Святої Цецилії в Римі 1968 року та премії Ленінського комсомолу 1977 року. Йому присвоєно звання народного артиста РРФСР і народного артиста СРСР. Його записи виходили на лейблах «Мелодія», EMI, Collins Classics, Cypres, Hungaroton та інших.

Організації