Юрій Саульський

Юрій Сергійович Саульський — радянський і російський композитор, диригент, автор балетів і мюзиклів, автор пісень, музики до телеспектаклів і кінофільмів. Він народився 23 жовтня 1928 року в Москві. Був удостоєний звання народного артиста РРФСР у 1990 році.

Саульський виріс у родині юриста Сергія Васильовича Саульського та Катерини Юріївни Саульської, яка співала в Російському хорі під керівництвом Свєшнікова. У юності він грав на фортепіано, акордеоні та валторні. У 1945—1949 роках навчався в музичному училищі при Московській консерваторії за класом валторни, а 1954 року закінчив теоретико-композиторський факультет Московської консерваторії, де вивчав теорію у І. В. Способіна, а композицію — у С. С. Богатирьова.

Під час навчання в консерваторії він уперше спробував себе як автор пісні, написавши твір «Залізна воля народу» на слова В. Фролова, який 1949 року здобув другу премію на внутрішньоконсерваторському конкурсі. У 1954—1955 роках Саульський був музичним керівником естрадного оркестру Дмитра Покрасса, а в 1955—1957 роках очолював оркестр Едді Рознера, один із найкращих і найпопулярніших джазових оркестрів країни.

У 1957 році він керував молодіжним біг-бендом «ЦДРІ» у Москві, де починали майбутні відомі музиканти. Колектив узяв участь у джазовому конкурсі VI Всесвітнього фестивалю молоді та студентів у Москві й отримав срібну медаль. Фестиваль завершувався піснею Саульського «Прощальна» у виконанні К. Лазаренко. У 1961—1962 роках він працював диригентом оркестру Московського мюзик-холу, а в 1966—1970 роках керував московським вокально-інструментальним джаз-оркестром «ВІО-66». Після відходу з оркестру зосередився переважно на композиторській діяльності — інструментальній музиці, естраді, джазі та пісні.

Серед найвідоміших пісень Саульського — «Чорний кіт», «Все скоріше», «Безкінечне пояснення», «Весняна крапель», «Щаслива колискова», «Єнісейські жарки», «Драбинка», «Тополиний пух», «Сніжинка», «Річка моя», «Баллада про час», «Не покидає нас весна», «Пісня про дім», «Осіння мелодія», «Не забувай», «Щастя тобі, земле!», «Образа», «Два білих сніги», «Тихі міста», «Діти сплять», «Звичайна історія», «Дві мрії», а також популярна пісня «Тетянин день». Його пісні виконували багато провідних естрадних артистів і ансамблів.

Він створив також низку інструментальних композицій, зокрема «Соло для ударних», фантазії на теми пісень Ісаака Дунаєвського і Чарлі Чапліна, «Капричіо для 4-х саксофонів», «Туман над Таллінном», танцювальну сюїту «Літо», «Знайомство з оркестром», «Елегію», «Жваву бесіду», сюїту з музики до вистави «Вся королівська рать», «Дорога в Гагри» та сюїту «Цей старий добрий джаз». Саульський є автором музики більш як до 20 театральних вистав і понад 50 фільмів. Він також написав заставку до телевізійної гри КВК «В урочний день, в урочний час», був автором балетів «Сеньйора з Валенсії», «Театр» і мюзиклу «Крихітка Ц.».

У 1970-х роках Саульський брав участь у роботі журі популярного телевізійного конкурсу «Алло, ми шукаємо таланти!». У 1980 році був членом журі одного з перших рок-фестивалів «Весняні ритми, Тбілісі-80». У 1990-х роках як президент МДА організовував міжнародні джазові фестивалі в Москві, а також у Сочі, Оренбурзі та Мінську. Разом із Міністерством оборони провів Всеросійський фестиваль армійських біг-бендів. У 1995—2003 роках очолював журі Єсенінського конкурсу молодих композиторів Росії «Горобинові мрії».

Юрій Саульський помер 28 серпня 2003 року в Москві. Його поховали на Ваганьковському кладовищі. Серед його відзнак — звання заслуженого діяча мистецтв РРФСР, народного артиста РРФСР, орден Дружби народів, орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня та Премія Президента Російської Федерації в галузі літератури і мистецтва.