Французький піаніст, композитор і музичний педагог Ів Нат народився 29 грудня 1890 року в Безьє. Його повне ім’я — Ів Філіп Авіт Нат. Він рано виявив здібності до гри на фортепіано й композиції: у сім років йому дозволили імпровізувати на органі собору Безьє під час недільних мес, а в десять він диригував власною фантазією для оркестру.
За підтримки Габріеля Форе та Каміля Сен-Санса Нат навчався в Паризькій консерваторії у Луї Дьемера. Як соліст він особливо відзначався виконанням музики Франца Шуберта, Роберта Шумана та Йоганнеса Брамса. У 1911 році здійснив перше турне Сполученими Штатами. Часто виступав в ансамблях зі скрипалями Жаком Тібо, Джордже Енеску та Еженом Ізаї.
У 1937 році Нат припинив концертну діяльність і зосередився на викладанні в Паризькій консерваторії. У 1950-х роках повернувся на сцену й записав усі 32 сонати Людвіга ван Бетховена. Серед його творів — ораторія «Пекло» (1942), фортепіанний концерт і камерна музика.
Останній концерт Ната як піаніста відбувся 4 лютого 1954 року в Театрі Єлисейських Полів у Парижі; того вечора вперше прозвучав його фортепіанний концерт у виконанні Національного оркестру Франції під керуванням П’єра Дерво. Нат помер 31 серпня 1956 року в Парижі.