Збігнєв Джевецький — польський піаніст і музичний педагог. Народився 8 квітня 1890 року у Варшаві, помер там само 11 квітня 1971 року.
У Варшаві навчався у Влодзімежа Оберфельта та Фелікса Конопасека, а також вивчав скрипку й теорію музики в Ігнація Пілецького. У 1909–1914 роках займався у Відні в Пауля де Конне, у Брно — в Генріха Яноха, а згодом знову у Відні, де навчався в Марії Прентнер.
Від 1916 року викладав у Варшавському музичному інституті, а в 1929–1930 та 1931–1932 роках був його директором. Після війни долучився до організації Краківської вищої музичної школи. 3 лютого 1945 року виступив як соліст на першому повоєнному концерті Краківського філармонічного оркестру. У 1955 році повернувся до Варшави й до 1961 року був професором Варшавської консерваторії.
Серед учнів Джевецького були Болеслав Кон, Галина Черни-Стефанська, Адам Харасевич, Енріке Батіс, Вацлав Кіселевський і Томаш Сікорський. Він був одним із засновників Міжнародного конкурсу піаністів імені Фридерика Шопена: входив до журі першого конкурсу 1927 року та двох наступних, а з 1949 до 1965 року був головою журі.