Злата Ткач — молдовська композиторка і педагогиня, перша жінка — професійна композиторка в Молдові. Народилася 16 травня 1928 року в селі Лозово в Бессарабії, у єврейській родині. Її батько Мойсей Бенціонович Бейрихман був викладачем гри на скрипці та духових інструментах кишинівської консерваторії «Націонал» і випускником кишинівської консерваторії «Уніря». Невдовзі після народження доньки родина повернулася до Кишинева.
У дитинстві вона навчалася в румунській початковій школі для дівчат і в кишинівській румунській гімназії «Реджина Марія», а після встановлення радянської влади 1940 року перейшла до російської школи. Гри на скрипці навчалася під керівництвом батька, зокрема в музичній школі по його класу. Під час Другої світової війни евакуювалася з матір’ю до Центральної Азії, дорогою загубилася і сама потрапила до Намангана в Узбекистані, де перехворіла на висипний і черевний тиф, жила в евакуйованому з Дрогобича дитячому будинку і продовжила навчання в середній школі. Саме тоді вона написала свою першу пісню «Червоні флотці». У 1943 році возз’єдналася з родиною, а після визволення міста повернулася до Кишинева.
У 1945 році навчалася на фізико-математичному факультеті Кишинівського університету, але не закінчила його і вступила на музикознавче відділення Кишинівської консерваторії, яку закінчила 1952 року. Композицію вивчала у Леоніда Гурова, скрипку — в Ісака Дайліса. У 1952–1962 роках викладала в музичній школі та в Кишинівському музичному училищі імені Штефана Няги. У 1957 році продовжила навчання в консерваторії за класом композиції, а після завершення навчання 1962 року залишилася там викладачкою і працювала до кінця життя; з 1986 року була доценткою, а в 1993–2006 роках — професоркою класу композиції Академії музики, театру і образотворчих мистецтв.
Творчість Злати Ткач вирізнялася широким жанровим діапазоном. Вона писала концерти й сонати для різних інструментів, струнні квартети, сюїти, вокальні, хорові та інструментальні цикли, кантати й поеми, опери для малої й великої сцени, балет, вокально-хореографічні поеми, інструментальні мініатюри, музику для драматичного театру й кіно, а також дитячі пісні. Серед її відзнак — звання заслуженої діячки мистецтв Молдавської РСР, державна премія Молдови та орден «Трудова слава».
Серед найвідоміших творів композиторки — симфонія «Паноптикум», опери-казки «Коза з трьома козенятами», «Лінивиця», «Квіточка-семицвітка», «Кухар і боярин», «Маленький принц», камерні опери «Голуби в косу лінійку», «Крок у безсмертя» та «Мій паризький дядько», балет «Андрієш», соната пам’яті Дмитра Шостаковича для альта і фортепіано, концерт для флейти з симфонічним оркестром і концерт для фортепіано в супроводі симфонічного оркестру. Вона створила також вокальні цикли «Пісні з фашистського пекла» та «З молдовської поезії», низку кантат і творів для симфонічного оркестру.
Злата Ткач писала й популярні пісні російською та молдовською мовами, зокрема «Каселе Молдовей», «С-а дус пасеря» та «Я б музику писав». Її естрадні пісні виконувала Надія Чепрага. Композиторка створила музику до кількох мультфільмів студії «Молдова-філм». Першою виконавицею низки її фортепіанних творів була молдовська піаністка Гіта Страхілевич.
В останні роки життя вона зверталася до єврейської тематики. Серед творів цього періоду — поема-реквієм «Яд ва-Шем» зі словами на їдиші та івриті, соната-експромт для фортепіано пам’яті жертв Голокосту, «Чотири мініатюри з єврейського фольклору» для струнного квартету, моноопера «Поговори зі мною, мамо», а також пісні й вокальні цикли на вірші єврейських поетів. Померла 1 січня 2006 року в Кишиневі.