Зиґмунт Стойовський
Зиґмунт Стойовський — польський піаніст, композитор і музичний педагог. Дитинство він провів у Кракові, де його мати влаштовувала домашні музичні вечори. Серед гостей салону був Ігнацій Падеревський, із яким Стойовського згодом пов’язувала багаторічна творча співпраця. У краківській гімназії він навчався музики у Владислава Желеньського.
У 1887 році Стойовський вступив до Паризької консерваторії, де вивчав фортепіано у Луї Дьемера, композицію у Лео Делібa, а гармонію — у Теодора Дюбуа. Паралельно він студіював літературу й філософію в Сорбонні. Під час паризьких гастролей Петра Чайковського 1888 року допомагав йому як перекладач.
У 1891 році Стойовський дебютував у Парижі, виконавши свій Перший фортепіанний концерт із оркестром Колонна під орудою Бенжамена Годара. Того ж року в Гамбурзі Ганс фон Бюлов диригував прем’єрою його «Сюїти для оркестру». Стойовський також брав уроки у Падеревського та навчався камерного ансамблю у Владислава Гурського. На межі століть він концертував у Польщі та інших європейських країнах. У 1901 році його Симфонію ре мінор включили до програми першого виступу Варшавського філармонічного оркестру.
У 1905 році Стойовський переїхав до США, щоб очолити фортепіанний факультет Інституту музичного мистецтва. Він викладав там сім років, а з 1940 року й до кінця життя — у Джульярдській школі, створеній на основі цього закладу. Також давав приватні уроки у власному домі; серед його учнів були Альфред Ньюман і Гіомар Новаес. У 1913 році Стойовський виконав свій Другий фортепіанний концерт із Лондонським симфонічним оркестром під орудою Артура Нікіша. Через кілька років цей концерт у Нью-Йорку виконав Падеревський. Згодом Стойовський припинив концертну діяльність і композицію та зосередився на викладанні. Він помер у Нью-Йорку 5 листопада 1946 року.