Школи та традиції

Російська фортепіанна школа

Велика виконавська й педагогічна традиція фортепіанного мистецтва, пов'язана з Росією та насамперед із Московською і Санкт-Петербурзькою консерваторіями. Характеризується сильною технічною базою, культурою звуку та спадкоємністю через впливові педагогічні лінії, зокрема лінію Генріха Нейгауза.

Російська національна музична школа

Національна школа, що сформувалася в Росії XIX століття, започаткована Михайлом Глінкою та згодом розвинена «Могутньою купкою» у прагненні створити самобутню російську традицію академічної музики.

Російська скрипкова школа

Скрипкова виконавська традиція, пов’язана з російською консерваторською школою, відома технічною дисципліною, багатством тону та виразним контролем. Натана Мільштейна прямо названо одним із її найбільших представників XX століття.

Українська національна музична школа

Національна школа, що розвивалася наприкінці XIX — на початку XX століття навколо Миколи Лисенка та його кола, спираючись на українську народну пісню, хорову культуру та формування професійних національних інституцій.

Гнесінська педагогічна школа

Північнонімецька органна школа

Барокова органна традиція Північної Німеччини, відома великими багаточастинними прелюдіями, віртуозною педальною технікою та stylus phantasticus. З нею пов’язані Букстегуде, Брунс, Райнкен і Любек.

Франко-фламандська школа

Ренесансна традиція композиторів із Низьких країн (XV–XVI століття), чия поліфонічна техніка стала загальноєвропейським взірцем для дворів і капел.

«Могутня купка» (The Five)

Група російських композиторів 1860-х (Балакірєв, Бородін, Кюї, Мусоргський, Римський‑Корсаков), що об’єдналася задля формування самостійної національної школи професійної музики.

Болгарська фортепіанна школа

Національна традиція болгарського фортепіанного виконавства й педагогіки, що сформувалася у XX столітті через консерваторське навчання, концертну практику та місцеву наукову діяльність. Костянтин Ганев був пов’язаний з її розвитком як піаніст, професор і автор праць про болгарську фортепіанну культуру.

Друга віденська школа

Віденська «школа» початку XX століття навколо Арнольда Шенберга та його учнів, пов’язана з атональністю й розвитком серійних (дванадцятизвукових) методів композиції.

Молдавська національна музична школа

Національна композиторська й виконавська традиція Молдови, заснована на поєднанні молдавського фольклору з професійною музикою. Особливо важлива для композиторів, які формували оперні, освітні та концертні інституції Молдови в радянський період.

Молода Польща

Неофольклоризм

напрям у музиці XX століття, що поєднує народний фольклор із сучасними композиторськими засобами та новою музичною стилістикою

Радянська диригентська школа

Радянська скрипкова школа

Римська школа

Музикознавчий термін для церковних композиторів кінця XVI — початку XVII століття, пов’язаних із Римом і консервативним ідеалом поліфонії, який часто співвідносять зі спадщиною Палестріни.

Татарська національна музична школа

Композиторська традиція, що сформувалася в Татарстані у XX столітті та поєднала татарську пісенність, ладові й ритмічні елементи з європейськими класичними жанрами і професійною технікою композиції.

Бургундська школа

Впливова композиторська традиція XV століття, пов’язана з бургундськими дворами; формувала ранньоренесансні духовні й світські стилі та вплинула на подальшу європейську поліфонію.

Бібоп

Бібоп — це стиль джазової музики, що виник у 1940-х роках і відомий швидким темпом, складною гармонією та імпровізацією.

Вірменська могутня купка

Група з п’яти вірменських композиторів, що сформувалася в середині XX століття. Її учасники зробили вагомий внесок у розвиток вірменської національної композиторської школи

Грузинська національна школа музики

Національна композиторська традиція, що сформувалася в Грузії наприкінці XIX — на початку XX століття й поєднала грузинську народну пісенність і самобутнє багатоголосся з європейськими класичними формами та прийомами.

Естонська фортепіанна школа

Естонська фортепіанна школа — це виконавецька та педагогічна традиція, що сформувалася на перетині російської та німецької піаністичних культур. Її витоки пов'язані з Петербурзькою консерваторією, а головним центром розвитку став Таллінн.

Київська фортепіанна школа

Українська фортепіанна виконавська й педагогічна традиція, що сформувалася в Києві на межі XIX–XX століть навколо музичного училища та консерваторії. Її становлення тісно пов’язане з Володимиром Пухальським.

Ленінградська / Санкт-Петербурзька поліфонічна школа

Музично-теоретична й композиторська школа, пов’язана із Санкт-Петербурзькою консерваторією та діяльністю Христофора Кушнарьова. Її основою стало вивчення контрапункту, поліфонії, фуги та історичних форм багатоголосного письма

Метод Лаймера — Гізекінга

Фортепіанна педагогічна методика Карла Леймера та Вальтера Гізекінга. Ґрунтується на уявному вивченні твору, уважному аналізі нотного тексту, концентрації, слуховому контролі, розвитку пам’яті та вільному піаністичному апараті.

Московська композиторська школа

Композиторська традиція, що сформувалася навколо Московської консерваторії наприкінці XIX століття. Пов’язана насамперед із Чайковським і Танєєвим та характеризується розвиненим симфонізмом, увагою до форми, ліризму й професійної композиторської техніки.

Нова консонантна музика

Нідерландська школа

Музична традиція історичних Нідерландів, композитори якої відіграли ключову роль у розвитку поліфонії Відродження та працювали при дворах і в церквах Європи.

Сакральний романтизм

Термін, яким Андрій Микита позначав власний музичний напрям, заснований на сакральній тематиці та романтичній виразності.

Скрипкова школа Феліче Тоньї

Скрипкова педагогічна традиція, пов’язана з нідерландським скрипалем і педагогом Феліче Тоньї. Вона належить до амстердамського музичного середовища й орієнтована на професійне скрипкове навчання та класичну виконавську дисципліну.

Фортепіанна школа Ференца Ліста

Романтична фортепіанна традиція, пов’язана з виконавською та педагогічною спадщиною Ференца Ліста. Для неї характерні віртуозна техніка, оркестрове звучання фортепіано, свобода інтерпретації та масштабна концертна манера.

Французька класична органна школа

Французька органна традиція XVII–XVIII століть із характерними жанрами та практиками реєстрації, яку часто описують як цілісну «школу» стилю й педагогіки до 1800 року.

Французька скрипкова школа

Скрипкова традиція, що сформувалася у Франції у XVIII столітті під впливом італійського мистецтва, з розвиненою технікою штриха, артикуляції та витонченим стилем. Соміс вважається одним із її важливих попередників завдяки своїй педагогічній діяльності.

Школа Нотр‑Дам

Історична група співців і композиторів кінця XII — початку XIII століть при соборі Нотр‑Дам у Парижі, що створила ранній репертуар багатоголосся, який широко поширився.

Японська скрипкова школа

Традиція скрипкового виконавства та педагогіки в Японії, що сформувалася у XX столітті завдяки діяльності видатних виконавців і педагогів. Олександр Могилевський вважається важливою постаттю в її становленні.