Стилі та епохи

Романтизм

Напрям західної академічної музики, що досяг розквіту в XIX столітті. Йому властиві індивідуальна виразність, розширення гармонічних та оркестрових засобів, звернення до літератури, природи, фольклору й національних традицій.

303

Класицизм

Класицизм у європейській академічній музиці, умовно датований 1750–1820 роками, вирізнявся ясністю, рівновагою, пропорційністю форми й переважанням гомофонної фактури; у цей період усталилися симфонія, соната і струнний квартет.

132

Бароко

Період європейської академічної музики, умовно датований приблизно 1600–1750 роками й позначений генерал-басом, розвитком тональної гармонії, багатою орнаментикою та контрастами; у цей час формувалися опера, концерт і соната.

109

Модернізм

Широкий напрям у західній академічній музиці кінця XIX — середини XX століття, пов’язаний із переглядом успадкованих норм та експериментами в царині гармонії, тональності, ритму, тембру й форми.

105

Пізній романтизм

Пізній романтизм — напрям європейської академічної музики кінця XIX — початку XX століття. Він розвивав романтичні форми й виразність, посилюючи хроматизм гармонії, розширюючи оркестрову палітру та емоційну насиченість.

Націоналізм

Напрям в академічній музиці XIX — початку XX століття, що виражав національну самобутність через народні мелодії й ритми, вітчизняну історію, літературу, образи природи та особливості мови.

Соціалістичний реалізм

Офіційна естетична доктрина радянської музики від 1930-х років, що вимагала доступних та ідейно витриманих творів, часто заснованих на тональності, фольклорних інтонаціях і героїко-оптимістичній тематиці.

Сучасна музика

Сучасна академічна музика — широка сфера мистецтва від середини XX століття до сьогодення, що охоплює модерністські, постмодерністські, експериментальні, тональні та електронні практики.

Ренесанс

Період європейської музики, що охоплює приблизно XV–XVI століття. Йому властиві модальна гармонія, урівноважена поліфонія та розвиток духовних і світських вокальних та інструментальних жанрів.

Джаз

Музична традиція, що виникла в афроамериканському середовищі Нового Орлеана на межі XIX–XX століть. Її визначають імпровізація, синкопований ритм, свінг і зв’язок із блюзом та регтаймом.

Авангард

Широкий напрям академічної музики XX–XXI століть, пов’язаний із радикальним експериментом і відходом від усталених норм через нові композиційні системи, техніки, звучання та форми.

Імпресіонізм

Музичний напрям кінця XIX — початку XX століття, що сформувався передусім у Франції. Йому властиві увага до атмосфери й натяку, тонкі тембри, плинність форми та колористична гармонія.

Електронна музика

Музика, створювана або істотно перетворювана за допомогою електронних інструментів і технологій обробки звуку. Виникнувши на початку XX століття, вона розвинулася після Другої світової війни завдяки магнітній стрічці, студійним методам і синтезу звуку.

Неокласицизм

Напрям у західній академічній музиці першої половини XX століття, що відроджував форми, жанри та ідеали ясності й рівноваги XVII–XVIII століть, поєднуючи їх із сучасною гармонією, ритмом та оркеструванням.

Постромантизм

Напрям у західній академічній музиці кінця XIX — початку XX століття, що розвивав естетику романтизму через посилену експресивність, розширену гармонію, великі форми й нерідко насичене оркестрування.

Символізм

Напрям у європейській музиці кінця XIX — початку XX століття, пов’язаний із літературним і художнім символізмом. Йому властиві натяк замість прямого зображення, неоднозначна гармонія, особлива роль тембру, містичні теми та ідеї синестезії.

Неоромантизм

Напрям академічної музики кінця XX століття, що відродив після десятиліть модерністських експериментів романтичні ідеали емоційної виразності, ліричної мелодики, тональної гармонії та масштабної форми.

Неофольклор

Напрям академічної музики XX століття, що переосмислює фольклор сучасними композиторськими засобами й часто звертається до архаїчних пісень, обрядових жанрів, ладів і народної ритміки.

Серіалізм

Композиційний метод, що сформувався на початку XX століття: звуковисотність, а іноді також ритм, динаміка чи тембр організовуються у впорядковані серії, які визначають структуру твору.

Галантний стиль

Європейський стиль XVIII століття, що позначив перехід від пізнього бароко до класицизму. Йому властиві ясні, урівноважені мелодії, гомофонна фактура, легкий акомпанемент і регулярне фразування.

Сакральний романтизм

Авторський напрям, що поєднує сакральну тематику з романтичною музичною мовою.

Необароко

Напрям академічної музики XX століття, що відроджував форми, жанри й контрапунктичні прийоми бароко та переосмислював їх засобами сучасної гармонії, ритму й оркестрування.

Полістилістика

Композиційний підхід, що поєднує або зіставляє в одному творі елементи різних історичних і сучасних музичних стилів. Набув особливого поширення наприкінці XX століття.

Бельканто

Італійська вокальна традиція, що розвивалася від XVII до початку XIX століття й особливо пов’язана з оперою; її визначають рівність звучання, плавне легато, контроль дихання, гнучкість голосу та витончена орнаментика.

Експресіонізм

Експресіонізм — напрям початку XX століття, що сформувався переважно в німецькомовній Європі й передавав гострі психологічні стани через дисонантність, фрагментарність, різкі контрасти та нерідко атональність.

Конкретна музика

Напрям електроакустичної музики, що виник у Франції наприкінці 1940-х років і ґрунтується на записі, монтажі та перетворенні звуків довкілля, а не лише нотованих інструментальних звучань.

Нова простота

Напрям академічної музики кінця XX століття, що протиставив авангардній складності ясну мелодику, тональність та емоційну відкритість.

Постмінімалізм

Напрям академічної музики кінця XX століття, що розвинувся з мінімалізму й зберіг повторність і сталу пульсацію, розширивши гармонічне, формальне та виразове різноманіття.

Рок-музика

Широкий жанр популярної музики, що виник із рок-н-ролу в 1950-х і набув міжнародного розвитку з 1960-х років, передусім у США та Великій Британії. Характерні підсилені гітари, виразний ритм і пісенні форми.

Рококо

Європейський стиль XVIII століття, пов’язаний із переходом від пізнього бароко до класицизму. Йому властиві витонченість, легка фактура, вишукана орнаментика та перевага ясної мелодії над щільним контрапунктом.

Футуризм

Авангардний напрям початку XX століття, що виник в Італії та набув впливу також у Росії. Він відкидав успадковані норми й звертався до динаміки міста, образів машин, шумів, гострих ритмів та експериментальних звучань.