Барокова генеалогія без прямої спадкоємності

У 1643 році помер Джироламо Фрескобальді. Йоганн Керль вирушив учитися до Рима лише 1648 або 1649 року. Уже ці дві дати ускладнюють родовід, який у записі MusicLineage виглядає так:

Шлях у графі, тобто послідовність пов’язаних осіб у базі даних. Він не обов’язково збігається з напрямком навчання. У цьому випадку кілька переходів ведуть від учня до педагога, а частина зв’язків відома лише з пізнішої історіографічної традиції.

Джироламо Фрескобальді та Йоганн Керль: зв’язок усупереч датам

У MusicLineage зазначено, що Джироламо Фрескобальді навчав Йоганна Керля. Однак серед опрацьованих матеріалів немає листа, платіжного документа, запису навчального закладу чи свідчення сучасника про такі заняття.

Хронологія також створює проблему. Сучасні дослідження датують римський період навчання Йоганна Керля 1648 або 1649 роком. Джироламо Фрескобальді на той час уже кілька років не було серед живих.

Дослідження поїздок німецьких музикантів до Рима називають педагогом Йоганна Керля не Джироламо Фрескобальді, а Джакомо Каріссімі.

Пізніші довідники все ж зберегли припущення про навчання у Джироламо Фрескобальді. В одному сучасному словниковому викладі воно подане зі словом «імовірно», тоді як у переліку педагогів Йоганна Керля названі Джакомо Каріссімі та Джованні Валентіні.

Отже, запис у родоводі існує, але незалежного документального підтвердження йому не знайдено. Можна припускати вплив музики Джироламо Фрескобальді, проте вплив не доводить особистого навчання.

Джакомо Каріссімі навчав Йоганна Керля

Наступний відрізок маршруту треба читати справа наліво: Джакомо Каріссімі → Йоганн Керль.

У Musicalisches Lexicon Йоганна Готфріда Вальтера, виданому 1732 року, сказано, що Йоганна Керля послали до Рима для подальшого навчання у Джакомо Каріссімі. Це повідомлення з’явилося після смерті обох музикантів, але воно називає конкретну мету поїздки — здобути освіту в певного наставника.

Таке навчання відповідало майбутній роботі Йоганна Керля. Джакомо Каріссімі міг дати йому композиторську підготовку, потрібну капельмейстерові — керівникові придворної або церковної капели. У 1656 році Йоганн Керль обійняв таку посаду в Мюнхені.

Джакомо Каріссімі та Алессандро Скарлатті: усталена традиція

MusicLineage фіксує напрямок Джакомо Каріссімі → Алессандро Скарлатті. Так само цей зв’язок не раз подавали музичні історії. Проте сучасний італійський біографічний словник прямо вказує: документів про навчання Алессандро Скарлатті у Джакомо Каріссімі немає.

За датами зустріч була можливою лише протягом короткого часу. Джакомо Каріссімі помер 1674 року, коли Алессандро Скарлатті ще був підлітком.

Дослідники вважають імовірнішим його формування в колі Бернардо Пасквіні, Антоніо Фоджі та П’єтро Сімоне Агостіні. Тому тут ідеться про традиційну атрибуцію, а не про підтверджене учнівство.

Алессандро Скарлатті та Доменіко Скарлатті: родина і служба

Напрямок Алессандро Скарлатті → Доменіко Скарлатті підтверджений краще. Доменіко Скарлатті зростав у родині професійного музиканта, а його підготовкою опікувався батько.

У 1701 році п’ятнадцятирічний Доменіко Скарлатті став органістом і композитором неаполітанської королівської капели. Алессандро Скарлатті вже служив там капельмейстером. Розкладу домашніх занять не збереглося, зате простежується постійний нагляд за освітою та початком роботи сина.

Алессандро Скарлатті возив Доменіко Скарлатті до Флоренції, організовував знайомства, а 1705 року направив його до Венеції. На цьому відрізку порядок осіб у маршруті збігається з напрямком навчання.

Франческо Гаспаріні та Доменіко Скарлатті: можлива зустріч у Венеції

У записі MusicLineage Франческо Гаспаріні навчав Доменіко Скарлатті, хоча сам маршрут проходить у протилежний бік.

Листування Алессандро Скарлатті підтверджує, що 1705 року Доменіко Скарлатті мав їхати до Венеції. Водночас у досліджених венеційських архівах не знайшлося місцевого документа, який засвідчував би його перебування в місті або заняття з Франческо Гаспаріні.

Біограф Ральф Кіркпатрік припускав, що обидва музиканти могли зустрітися у Венеції. На його думку, йшлося б радше про професійні поради та практичне наставництво, ніж про початкові уроки.

Навіть можливу участь Доменіко Скарлатті в підготовці посібника Франческо Гаспаріні з генерал-баса — басової партії, за якою виконавець відтворював гармонічний супровід, — Кіркпатрік подавав лише як гіпотезу.

Сучасний італійський біографічний словник формулює висновок жорсткіше: доказів навчання Доменіко Скарлатті у Франческо Гаспаріні немає.

Антоніо Лотті між Франческо Гаспаріні та Джованні Легренці

MusicLineage подає зв’язок Антоніо Лотті → Франческо Гаспаріні. Документа про навчання Франческо Гаспаріні в Антоніо Лотті серед перевірених матеріалів не знайдено. Цей перехід залишається найслабшим у всьому ланцюгу.

Натомість наступний зв’язок має виразнішу доказову основу: Джованні Легренці → Антоніо Лотті. Навчання почалося 1683 року, коли Антоніо Лотті було шістнадцять. Пізніше він сам називав Джованні Легренці своїм наставником.

Антоніо Лотті називав Джованні Легренці своїм «майстром».

Мікеланджело Гаспаріні також згадував, що 1686 року вперше зустрів Антоніо Лотті в домі «нашого Майстра» Джованні Легренці. Записи собору Сан-Марко простежують службу Антоніо Лотті від співака до органіста, але самі посади не доводять, хто його навчав. Вирішальними тут залишаються особисті свідчення музикантів.

Окрема невизначеність стосується прізвища Гаспаріні. Старі венеційські записи й словники не завжди подавали імена, тому Франческо Гаспаріні могли сплутувати з іншими членами родини.

Сучасні біографи вже відкинули давню версію, ніби саме Мікеланджело Гаспаріні був учнем Антоніо Лотті, і пов’язали його освіту з Джованні Легренці. Документа, який називав би учнем Антоніо Лотті саме Франческо Гаспаріні, поки не виявлено.