Олександр Фідеман, народжений як Рувим Пейсахович Фідельман, — російсько-німецький скрипаль-віртуоз і музичний педагог. Народився 25 жовтня 1878 року в Києві. Перші уроки гри на скрипці здобув у шестирічному віці від батька, музиканта-клезмера Пейсаха Пінхасовича Фідельмана. Уже у вісім років уперше виступив перед публікою в Києві.
У 1887—1891 роках навчався в Київському училищі Імператорського музичного товариства у класі Отакара Шевчика, а згодом — у Лейпцизькій консерваторії в Адольфа Бродського. У 1891—1895 роках гастролював Америкою разом із Бродським і в тринадцятирічному віці виступив у Карнеґі-холі. Під час навчання фактично жив у родині Бродських.
Повернувшись до Російської імперії, у 1897—1907 роках викладав в Одеському музичному училищі Імператорського російського музичного товариства та концертував як соліст. Серед його учнів були Міша Ельман, Наум Бліндер, Микола Молдован і Олександр Шайхет. Певний час очолював струнний квартет Одеського відділення товариства; пізніше місце першої скрипки в ньому посів Ярослав Коціан.
1907 року переїхав до Берліна й змінив прізвище на Фідеман. У 1908—1919 роках викладав у Консерваторії Штерна; серед його учнів були Тоша Зайдель, Борис Кройт і Рафаель Гільєр. Також керував струнним квартетом, у якому Кройт згодом грав на альті. Музична критика високо оцінювала його виконавську майстерність, а 1918 року його назвали одним із провідних скрипалів свого часу.
Від 1933 року жив у Празі. Помер там 28 січня 1940 року та був похований на Новому єврейському кладовищі. Празький некролог характеризував його як улюбленого учня Адольфа Бродського, наставника Ельмана й Зайделя, керівника одного з найкращих у світі квартетів і визначного музиканта.