Міша Ельман

Міша Ельман — російський і американський скрипаль єврейського походження. Він народився в Тальному в музичній єврейській родині: його дід Йоселе Ельман був відомим скрипалем-клезмером і подарував онукові першу скрипку, а батько Саул Ельман був учителем хедера та скрипалем-аматором.

У 1893 році родина переїхала до Шполи. Грати на скрипці Ельман почав із чотирьох років, спершу під керівництвом батька, а потім в Одесі навчався у Олександра (Рувима) Фідельмана, учня Адольфа Бродського. У 1901 році гру юного музиканта почув Леопольд Ауер і запросив його до навчання в Петербурзькій консерваторії.

Через три роки після цього ім’я Ельмана здобуло світову відомість після концерту в Берліні. Незабаром, після блискучих виступів у Лондоні та Нью-Йорку в 1908 році, критики почали говорити про нього як про одного з найталановитіших музикантів сучасності.

У 1911 році скрипаль переселився до США, а американське громадянство прийняв у 1923 році. Після кількох років концертів і гастролей він серйозно зацікавився камерною музикою та заснував Струнний квартет Ельмана, який невдовзі здобув велику популярність. Повернувшись до активної концертної діяльності в 1936 році, музикант представив у Карнеґі-холі цикл із п’яти концертів під назвою «Розвиток скрипкової літератури».

Ельман зробив велику кількість записів, які мали значний успіх. У 1958 році його імпресаріо Сол Юрок запропонував Міністерству культури СРСР організувати гастролі музиканта в Радянському Союзі, однак влада визнала запрошення «емігранта» політично недоцільним.

Він був також автором виданих у США спогадів «The Father» (1933). Серед головних рис виконавської манери Ельмана вирізнялися багате, експресивне звучання, яскравість і жвавість інтерпретації. Його техніка помітно відрізнялася від поширених у той час стандартів: він нерідко обирав повільніші темпи та широко використовував рубато, що, однак, не завадило його популярності. Ельман також є автором низки невеликих п’єс і перекладень для скрипки.