Альфред Шнітке
Альфред Шнітке — радянський і російський композитор, музичний педагог та музикознавець. Народився 24 листопада 1934 року в Енгельсі, в АРСР німців Поволжя, у єврейсько-німецькій родині. Його першою мовою була німецька: батьки розмовляли між собою німецькою, хоча згодом композитор спілкувався з матір’ю німецькою, а з батьком — російською.
У 1943 році він разом із молодшим братом переїхав до Москви, де жив у батькових батьків. Музичну освіту почав здобувати 1946 року у Відні, куди після війни скерували його батька. Після повернення родини до околиць Москви 1948 року Шнітке вступив на диригентсько-хорове відділення Музичного училища імені Жовтневої революції та закінчив його 1953 року. У 1958 році завершив навчання у Московській консерваторії за класом композиції Євгена Голубєва, а згодом — аспірантуру.
У 1961—1972 роках викладав інструментування й читання партитур у Московській консерваторії. Від 1962 року, особливо активно у 1970-х, писав музику для кіно. Також працював у першій у країні експериментальній студії електронної музики. Його творчості властиві масштабність задумів, виразна експресія, складна оркестрова й ансамблева фактура, полістилістика та цитатні системи.
Шнітке створив чотири опери, три балети, десять симфоній, п’ятнадцять інструментальних концертів, численні камерні, вокальні, хорові та інструментальні твори, а також музику до кінофільмів, мультфільмів і театральних постановок. Серед його великих сценічних творів — опери «Життя з ідіотом», «Джезуальдо» та «Історія доктора Йоганна Фауста», балети «Лабіринти», «Ескізи» й «Пер Ґюнт». До визначних оркестрових композицій належать симфонії, шість Concerti grossi, концерти для скрипки, фортепіано, альта, віолончелі та інших інструментів.
На початку 1980-х років композитор працював над кантатою «Історія доктора Йоганна Фауста», прем’єра якої відбулася у Відні 1983 року; згодом твір прозвучав у Москві та Ленінграді. У 1989—1990 роках він мешкав у Західному Берліні за стипендією Берлінської наукової колегії. Пізніше переїхав до Гамбурга, де викладав у Вищій школі музики.
Після кількох інсультів, попри важкі наслідки останнього з них, Шнітке продовжував творчу працю та записував партитури лівою рукою. Помер 3 серпня 1998 року в Гамбурзі. Похований на Новодівичому кладовищі в Москві. Був заслуженим діячем мистецтв РРФСР, лауреатом Державної премії РРФСР імені Надії Крупської та Державної премії Російської Федерації; також отримав Імператорську премію і премію «Тріумф».