Анатолій Новиков
Анатолій Григорович Новиков — радянський композитор, кінокомпозитор, хоровий диригент і музичний педагог. Народився 18 (30) жовтня 1896 року в Скопині Рязанської губернії.
Початкову музичну освіту здобув у Рязанській учительській семінарії у 1912—1916 роках та Московській народній консерваторії у 1916—1917 роках, де навчався у Василя Пасхалова й Олександра Крейна. У 1921—1927 роках продовжив навчання в Московській консерваторії імені Петра Чайковського, у класі композиції Рейнгольда Гліера.
У 1918—1920 роках був диригентом хору при відділі народної освіти Скопина. Викладав музику в сільськогосподарському технікумі в Москві, керував художньою самодіяльністю в клубі Військової академії імені Михайла Фрунзе, працював викладачем теорії музики на вокальних курсах Державного інституту музичної науки та в музичному технікумі імені Жовтневої революції. Упродовж 1920—1930-х років очолював самодіяльні, зокрема армійські, хори. Був художнім керівником Ансамблю пісні й танцю Всесоюзної центральної ради професійних спілок у 1939—1943 роках та Ансамблю пісні Всесоюзного радіо у 1948—1951 роках.
Від 1917 року Новиков створював музику; його доробок налічує понад 600 пісень на слова радянських поетів. Серед найвідоміших — «Смуглянка», «Ех, дороги…», «Росія», «Гімн демократичної молоді світу», а також музична комедія «Василь Тьоркін». У 1936—1937 роках він зібрав і відредагував близько 500 російських народних пісень, частину з яких записав сам. Писав також кантати, хорові сюїти, пісенні цикли, музику до драматичних вистав і радіокомпозицій, а також до фільмів.
Новиков був народним артистом СРСР з 1970 року та лауреатом двох Сталінських премій другого ступеня — 1946 і 1948 років. Помер 24 вересня 1984 року в Москві; похований на Новодівичому кладовищі.