Анатолій Затін
Анатолій Борисович Затін — композитор, піаніст, диригент і педагог. Народився 23 березня 1954 року в Ужгороді в родині музикантів; навчатися музики почав у три роки. У 1968 році посів перше місце на конкурсі молодих композиторів і піаністів у Києві.
Затін закінчив Ленінградську консерваторію за класами композиції та оркестрового диригування (1977) і фортепіано (1979), а 1983 року завершив аспірантуру з композиції. Навчався композиції у Сергія Слонімського, диригування — у Равіля Мартинова й Олександра Лукашавічуса, фортепіано — у Юрія Ананьєва, Павла Серебрякова та А. Логовинського. Диригентський дебют відбувся з Ленінградським філармонічним оркестром під керівництвом його наставника Євгена Мравінського.
1979 року Затін став членом Спілки композиторів СРСР і здобув другу премію на конкурсі імені Сергія Прокоф’єва в Ленінграді. Працював у Ленінградському музичному училищі імені Модеста Мусоргського, а в 1981–1983 роках викладав композицію, оркестрування та камерну музику в Ленінградській консерваторії. У 1980-х записувався з Ленінградським філармонічним оркестром для фірми «Мелодія» та Центрального радіо СРСР. Разом із Валерієм Семеновським створив музичні вистави «Безтурботний громадянин» (1985) і «Кошмарні сновидіння Херсонської губернії» (1987). У 1990–1992 роках був художнім керівником і головним диригентом Єкатеринбурзького театру музичної комедії та камерного оркестру «Б-А-Ц-Х». 1990 року його нагородили почесною медаллю ЮНІСЕФ за діяльність піаніста й диригента.
З 1992 року Затін живе й працює в Мексиці; 1996 року отримав мексиканське громадянство. У 1992–2001 роках викладав в Університеті Гвадалахари, а 1996 року заснував там власну музичну академію. З 2001 року є професором Університету Коліми: у 2001–2011 роках очолював музичний факультет, а в 2011–2016 роках був деканом Інституту образотворчих мистецтв. 2003 року разом зі своєю ученицею, піаністкою Владою Васильєвою, заснував фортепіанний дует «Петроф»; у 2008 році отримав звання артиста «Петроф». 2015 року його нагородили медаллю Моцарта за внесок у розвиток музичного мистецтва. У 2024 році дует гастролював країнами Європи, зокрема виступив у Празі та в залі Кортó в Парижі.
Серед творів Затіна — потрійний концерт для валторни, труби, фортепіано й оркестру (1979), подвійні концерти для флейти, клавесина й оркестру (1983) та для труби, фортепіано й струнних (1986), а також рапсодія для фортепіано з оркестром на теми Ніно Роти (1988). Він написав симфонію (1977), дві фортепіанні сонати, зокрема сонату «Тіні» (1981), і фантазію «Паганіні» у шести етюдах (1987). До його творів для музичного театру належать «Любов до гробу» (1990), а до балетної музики — «Вождь червоношкірих» і «Фея».