Андрій Федорович Казбирюк — російський композитор, музичний педагог і диригент. Він народився 7 (19) жовтня 1845 року або 7 (19) жовтня 1849 року на Кавказі, а помер 27 березня (8 квітня) 1885 року в Києві.
Закінчив Санкт-Петербурзьку консерваторію, де був учнем Миколи Римського-Корсакова та Миколи Заремби. Після завершення навчання викладав теорію музики в консерваторії, а згодом — у музичному училищі Київського відділення Імператорського російського музичного товариства.
Казбирюк написав низку романсів на вірші Михайла Лермонтова, зокрема «Кохання мерця», а також Федора Тютчева, зокрема «Ще томлюся тугою бажань» (1875), та інших поетів. Він також створював твори для фортепіано, оркестру, хору і сольного голосу, однак ці композиції, за винятком кількох романсів і тропаря святим Кирилу і Мефодію для хору з супроводом фортепіано, не були видані.
У київський період своєї діяльності підготував низку навчальних посібників, серед яких «Керівництво до вивчення гармонії», «145 сольфеджіо для одного голосу» та «Популярний виклад основних засад музичної теорії, пристосований до самонавчання». Його педагогічна праця була пов’язана не лише з викладанням, а й зі створенням матеріалів для музичної освіти.
Серед учнів Андрія Казбирюка був музичний критик і композитор Павло Веймарн.
Connections
This figure has 1 connection in the Music Lineage catalog.