Аркадій Севідов — радянський і російський піаніст. Народився 8 листопада 1947 року в селі Ісетському Тюменської області. У вісім років почав навчатися в музичній школі в Єльці.
У 1961–1966 роках навчався в Центральній музичній школі у Н. А. Любомудрової. 1972 року закінчив Московську консерваторію, де навчався в класі Лева Оборіна; його асистентами були Борис Землянський та Елісо Вірсаладзе. Після закінчення вступив до асистентури-стажування.
1969 року Севідов здобув першу премію Всесоюзного конкурсу музикантів-виконавців, а 1970 року — четверту премію Міжнародного конкурсу імені Петра Чайковського. У 1974–1978 роках працював асистентом кафедри спеціального фортепіано Московської консерваторії. Від 1974 року виступав як соліст Московської філармонії, гастролював у СРСР та за кордоном.
Його репертуар охоплював твори Людвіга ван Бетховена, Ференца Ліста, Йоганнеса Брамса, Вольфганга Амадея Моцарта, Петра Чайковського, Модеста Мусоргського, Сергія Прокоф’єва, Фридерика Шопена та Роберта Шумана. Севідов записував сольну й камерну музику для радіо та фірми «Мелодія». Серед його записів — твори Чайковського, зокрема «Пори року», «Дитячий альбом», Велику сонату, «Думку» й усі концерти для фортепіано з оркестром, а також «Картинки з виставки» Мусоргського, Першу сонату та Концерт для фортепіано з оркестром Олександра Скрябіна.
Від 1978 року працював у Державному музично-педагогічному інституті імені Гнесіних і Центральній музичній школі. З 1999 року — професор кафедри спеціального фортепіано Московської консерваторії. Серед його учнів — Микола Кожин, Микита Галактіонов і китайський піаніст Лу Чао.
1986 року Севідову присвоїли звання заслуженого артиста РРФСР, а 1998 року — народного артиста Російської Федерації. 2001 року він став лауреатом премії Фонду Ірини Архипової та премії міста Москви.