Борис Ярустовський
Борис Ярустовський (15 травня 1911 — 12 липня 1978) — радянський композитор, музикознавець, педагог і автор праць про музику та музикантів. Доктор мистецтвознавства з 1952 року, професор Московської консерваторії, заслужений діяч мистецтв РРФСР з 1966 року.
У 1937 році закінчив історико-теоретичний факультет Московської консерваторії та продовжив навчання в аспірантурі. Під керівництвом Володимира Фермана підготував дисертацію про питання оперної драматургії Чайковського й захистив її 1941 року.
З 1948 року викладав у Московській консерваторії історію російської музики й оперну драматургію; від 1956 року був професором. У 1959 році став виконувачем обов’язків директора Інституту історії мистецтв Академії наук СРСР, а з 1961 року працював там старшим науковим співробітником. У 1969–1973 роках був віцепрезидентом виконавчого комітету ЮНЕСКО, а в 1972–1978 роках — членом Міжнародної музичної ради при ЮНЕСКО.
Його наукові інтереси охоплювали класичний і сучасний музичний театр та симфонізм. Ярустовський написав монографії про творчість Петра Чайковського, праці з оперної драматургії, а також книжки й статті про радянську та зарубіжну музику. Він входив до редакційної колегії та був одним з авторів п’ятитомної «Історії музики народів СРСР». Серед його книжок — «Драматургія російської оперної класики», «Ігор Стравінський. Короткий нарис життя і творчості» та «Нариси з драматургії опери XX століття».
Помер у Москві 12 липня 1978 року.